АНЕКДОТИ №65

— З моїм Монею неможливо жити!
— Так іди від нього.
— Він мені життя зіпсував, а я його повинна ощасливити?

* * *

Дві подруги:

— Знаєш, що може бути гірше за чоловіка, який не приходить вчасно додому?

— Що?

— Чоловік, який приходить невчасно.

* * *

Дожили до зарплати, гроші ще залишилися. Сидимо і думаємо: навчилися економити чи ще за щось забули заплатити?

* * *

Обожнюю читати гороскопи. Це єдине місце, де в мене є гроші, подорожі та ідеальні стосунки.

* * *

— Я такий радий, що ви з дружиною нарешті помирилися.

— Та ми ніколи не помиримося!

— Але я ж сам учора бачив, як ви пиляли дрова на подвір’ї.

— Ми ділили меблі!

Дивна країна Україна: прокурори — дiамантовi, суддi — золотi, полiцiянти — бурштиновi. А позичає паперовi американськi грошi.

* * *

У зоопарку

— Тату, щось горила дуже зле на нас подивилася.

— Спокійно, синку, це ще тільки каса.

* * *

Майор викликає до себе бійця:

— Рядовий Петров, ти віриш у потойбічне життя?

— Ні.

— Тебе на КПП чекає бабуся, до якої ти два тижні тому на похорон їздив.

* * *

 Дружина повертається після корпоративу.

— Любий, не кричи. Все розповім: усі пили, а я не пила, усі з чоловіками цілувалися, а я не цілувалася, потанцювала, в конкурсах узяла участь. І все. Дружина в тебе розумниця. Питання є?

— Сукня де?

* * *

Жінка познайомилася по інтернету iз заможним чоловіком і пішла на побачення. Повернулася дуже засмучена і каже подрузі:

— Уявляєш, він приїхав на «Мерседесі» 1928 року випуску.

— Так це ж раритет!

— Так, і він — його перший власник!

 

 


Повернутися
22.04.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...