«НЕ ХОЧУ ДІЄТУ, А ХОЧУ КОТЛЕТУ!»

У світі — епідемія ожиріння. В Україні товстун — кожен п’ятий.

Основна причина, чому українці стрімко набирають вагу, - незбалансоване харчування

 З 1975 року кількість жінок у світі, що хворіють на ожиріння, зросла удвічі, чоловіків — утричі! У рамках дослідження науковці Імперського коледжу Лондона порівняли індекси маси тіла 20 млн. представників обох статей зі 186 країн світу тоді і тепер. У 1975 році товстунів налічувалося 105 млн. У 2014-му їх було вже 641 млн. Відсоток ожиріння серед чоловіків зріс з 3,2 до 10,8%, серед жінок — з 6,4 до 14,9%. Кажуть, людство переживає епідемію ожиріння.

У Європі надлишкову вагу має 20-24% населення (залежно від країни). Найгірша ситуація  у Великій Британії. Тут з цією проблемою зіткнулося 28,4% жінок та 26,2% чоловіків. На другому місці за кількістю товстунів — Ірландія, на третьому — Мальта. Експерти прогнозують: до 2025 року одяг розміру XXL у цих країнах носитиме до 38% населення!

Найбільша кількість товстунів у світі сконцентрована у п’яти англомовних країнах, де більшість населення не економить на їжі, — в Австралії, США, Ірландії, Новій Зеландії і Великій Британії.

Кількість людей із недостатньою вагою за останні 40 років також зросла — з 330 до 462 млн. Однак у 1975 році худих людей налічувалось удвічі більше, ніж гладких. Найбільша кількість худорлявих живе в Індії та Бангладеш. М’яса у цих країнах не їдять, фаст-фуд — недоступна розкіш. Багатьом не вистачає грошей, щоб поїсти навіть два рази на день. Щоб заробити копійку, мусять більше працювати.

В Україні від ожиріння потерпає 22,1% людей. За прогнозами експертів, через десять років їх буде налічуватися 25,9%. Медики пояснюють: українці ведуть малорухливий спосіб життя, харчуються на ходу (у містах — часто фаст-фудом), економлять на фруктах, овочах, ягодах, зелені, рибі і морепродуктах. Натомість надають перевагу їжі, яка швидко насичує (хлібу, картоплі, макаронам, крупам тощо).

“Не хочете захворіти на ожиріння? Їжте здорову їжу, більше рухайтесь, забудьте про шкідливі звички, нормалізуйте психоемоційний стан, щоб не було спокуси “заїсти” горе. Також слід приділити увагу генетиці. Якщо на ожиріння хворіла мама, ймовірність, що також будете мати цю проблему, — 25%. Якщо обоє батьків — 50%, — каже «Високому замку» лікар-дієтолог. — Якщо у вашій родині всі худорляві, це не означає, що можна щодня їсти гамбургери і солодощі із трансжирами та вилежуватися на дивані. Рано чи пізно порушиться обмін речовин, що призведе до функціональних змін і появи серйозних захворювань. Природа подбала, аби нам не сиділось на місці. Дітьми керує допитливість, бажання пізнавати світ — через те вони  і товчуться. Після 18 років розвивається “гнила хвороба”. Стаємо лінивими. Не підемо кудись пішки, якщо до пункту призначення можна дістатися авто. Рятує… основний інстинкт. Якби не секс, деякі люди звели би фізичну активність до критичного мінімуму.

Багато читачів заперечать: “Я — бідний, у мене немає грошей, щоб ходити у спортзал та щодня їсти мідії”. За рух не треба платити. Ходіть з роботи — на роботу пішки, заведіть собаку (спілкування з тваринами позитивно впливає на психіку). Так непомітно “нагуляєте” за день обов’язкові 10 км. Здорова їжа — це не чорна ікра і не червона риба, не ківі і не авокадо (ці “марципани” генетично нам не підходять). Їжте рибу, виловлену у наших водоймах, гарбуз, яблука з бабусиного саду. Ці продукти — дешевші за м’ясо, рафінований цукор і вироби зі здобного тіста. Фреш із апельсинів нехай п’ють американці. У нас є альтернатива — морквяний, яблучний, сливовий сік. Дослухайтесь до свого організму. Він точно не вимагатиме від вас плитки шоколаду. Шматочок, та й то — не щодня. Не  впадайте у крайнощі. Якщо посидите тиждень на воді, втратите 3-5 кг, але, повернувшись до звичного режиму харчування, наберете їх за день. Дієту прописати може тільки лікар. Втрачати зайву вагу треба поступово. А здорове харчування і помірні, проте регулярні фізичні навантаження, стануть запорукою того, що залишитесь у хорошій формі”.

Перед тим, як братися ділити обід із другом, а вечерю — віддавати ворогу, рекомендуємо визначити індекс маси тіла. Вагу у кілограмах розділіть на зріст у метрах у квадраті. Наприклад, якщо при зрості 1,72 м важите 86 кг, 86 поділіть на 2,96 (1,722). Цифра 29,1 і є індексом маси вашого тіла.

Якщо ваш результат — менше 18,5, у вас — недостатня вага. Це також небезпечно, бо підвищується ризик розвитку бронхо-легеневих захворювань. Від 18,5 до 24,9? Вітаємо, ви вклалися у норму. Індекс від 25 до 29,9 вказує на передожиріння. Від 30 до 34,9 — сигналізує про ожиріння І ступеня. Від 35 до 39,9 — повідомляє про ожиріння ІІ ступеня. Понад 40 —  ІІІ ступеня.

Що робити, якщо ваш індекс маси тіла  перевищив критичну познач­ку? Надлишок жиру в організмі — не тільки косметичний дефект. Це — пусковий механізм для багатьох захворювань.

“Паралельно із набором ваги виникають атеросклеротичні зміни у судинах. На їхніх стінках відкладаються холестеринові бляшки. Розвиваються серцево-судинні захворювання. Порушується кровопостачання нирок і нижніх кінцівок. Страждають суглоби. Підтискається діафрагма — легені не можуть нормально розправитися. Людині починає бракувати кисню. Треба негайно зменшувати порції їжі, зменшувати калорійність страв. Їсти треба потрохи, але часто (найкраще — 5-6 разів на день). Слід збільшити рухову активність. З кожним втраченим кілограмом депресія буде відступати, імунітет — зміцнюватися, покращуватиметься якість сексуального життя і сну, — запевняє к.м.н., асистент кафедри сімейної медицини Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Ярослава Корост. — Якщо їсте небагато, однак продовжує­те набирати вагу, це може вказувати на ендокринні розлади. Не завадить проконсультуватися з ендокринологом”.


Повернутися
22.04.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...