У Монастирськах - патріотичний флеш-моб

Минулої п’ятниці, о 13.00 учні Монастириської  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів біля фігури Матері Божої у райцентрі   провели флеш-моб «Молитва за Україну» ,  присвячений 150-річчю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького.

Флеш-моб проводився з метою всебічної підтримки і розвитку української ідентичності, формування в учнівської молоді християнського світогляду, усвідомлення своєї відповідальності за долю народу і держави, вшанування у 2015 році 150-річного ювілею видатного релігійного діяча ХХ століття Митрополита Андрея Шептицького.

Дійство розпочала вступним словом заступник директора з виховної роботи Оксана  Дзяйло. Вона закликала присутніх молитовно приєднатися до всіх школярів Тернопільщини, просити у Бога кращої долі для України.

У виконанні шкільного хору (керівник - вчитель музики  Світлана Кушнір), прозвучала «Молитва за Україну».

Отець Монастириської УГКЦ  Володимир Шуляр ознайомив присутніх із життєвими подвигами великого мужа України Митрополита Андрея Шептицького та зачитав його молитву за український народ.

Учні читали патріотичні вірші, Люда Турко виконала пісню «Марія». Також школярі утворили живий ланцюг, що символізував єдність української нації у боротьбі за свободу. Дійство  завершилося спільним виконанням гімну України.

Степан Бориславський,
Фото автора.
 
 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...