ЯЗИК ДО КАРАОКЕ ДОВЕДЕ

Школяр з Тернопілля переміг у "Караоке на майдані"

11-класник із села Бодаки, що на Збаражчині, Ігор Бучко став переможцем останнього випуску телешоу «Караоке на майдані». Програма вийшла в ефір 17 квітня на каналі СТБ.

Хлопець розповів Ігорю Кондратюку, що бачить у майбутньому себе тільки співаком. У рідному селі на Тернопільщині юнак співає у хорі та займається вокалом, виступає сольно. Зізнався, що проходив передкастинг на «Х-Фактор», однак там його спіткала невдача. Серед улюблених виконавців школяра – Віталій Козловський, Діма Білан та Сергій Лазарев.

У фіналі програми Ігор виконав пісню Наталії Бучинської «Ми українці». Під час свого виступу йому вдалось зібрати 602 гривні, що майже на три сотні більше, ніж в опонента. Хлопець зрадів перемозі, хоч і не очікував на неї. Переможцю подарували великий плазмовий телевізор та медаль.

До слова, усі кошти, фіналісти «Караоке на майдані» передали на лікування важко травмованого бійця АТО Сергія Стриги з Луганщини. Після поранення у стегно у нього вже в лікарні діагностували ще одну серйозну хворобу – рак гортані. Відтак, співаки з народу віддали гроші на благодійність.


Повернутися
22.04.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.