ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №64

  «Щоб ти жив в епоху змін»: кажуть, так звучить відоме китайське прокляття. «Щоб ти дожив до епохи змін» — так, на мою думку, має звучати українська заздравиця. Адже відоме українське прокляття — хронічно-задавнена відсутність змін. Точніше, хронічна їх, таких очікуваних та жаданих змін, імітація. Адже керуючись не інакше як принципом «нове — це добре забуте старе», шулери при владі розкладають свої пасьянси таким чином, що назовні спливає… ну, власне, те, що не тоне — «старе-добре». І навіть так звані «нові обличчя» дерибанять за старими схемами. 

 Країна справді чи то зачаїлася, чи то заціпеніла в очікуванні змін. Багато хто, навіть ті, хто не читали сартрівської «Нудоти», живуть сьогодні головною ідеєю її героя: головне не ЩО відбудеться (зміниться), головне, щоб хоч ЩОСЬ відбулося-змінилося... Натомість нам — уже вкотре — підсовують чергову сверблячку самореформації влади.

 Як правило, влада й сама не розуміє, навіщо, власне, вона затіває реформи, найчастіше безглузді щодо народу й нещадні щодо неї самої. Як тут не пригадати сентенцію одного з американських президентів: «Єдиний спосіб погіршити конституцію — це почати її реформувати». Та, попри це, із завидною постійністю барана, що б’є лобом об стіну, влада вигадує нові й нові свої трансформації та мутації, або чергові псевдо-реформи як механізм  власної пролонгації…

А народ, ловлячи себе на черговому ефекті «дежавю»,  пригадує «старий-добрий» анекдот:

«Ти чого такий похмурий?

- Та ти що, не знаєш? Петрович помер ...

- Невже!!!! Як? ...

- Та прийшов додому, випив, ліг на диван, закурив ..

- То згорів, чи що?!

- Та ні ... Встиг він вікно відкрити і в кватирку вистрибнути...

- І розбився, чи що?!

- Та ні... Він перед тим, як стрибати, встиг пожежних викликати, вони тент натягли, він спружинив невдало і знову у вікно влетів ....

- То таки згорів?!

- Та ні ... Він за раму зачепився і назад стрибнув ...

-  То розбився таки, чи що?!

- Та ні... Там же пожежники з тентом, він спружинив і на проїжджу частину, а там камаз з причепом тентованим їхав... Він відскочив від нього й назад у вікно ...

-  ТО ЯК ЖЕ ВІН ЗАГИНУВ???!!!

- Та... Пристрелили... Дістав усіх…»


Повернутися
17.04.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.