АНЕКДОТИ №64

Заходить Рабинович у магазин «Рошен» i запитує:

— У вас є кошерний торт?

— У нас є тiльки офшорний.

***

Дивна країна Україна: прокурори — дiамантовi, суддi — золотi, полiцiянти — бурштиновi. А позичає паперовi американськi грошi.

* * *

У зоопарку

— Тату, щось горила дуже зле на нас подивилася.

— Спокійно, синку, це ще тільки каса.

* * *

Майор викликає до себе бійця:

— Рядовий Петров, ти віриш у потойбічне життя?

— Ні.

— Тебе на КПП чекає бабуся, до якої ти два тижні тому на похорон їздив.

* * *

— Я знайшов 10 доларів!

— А навіщо ж ти їх викинув?

— Фальшивка!

— ?!

— Де ти бачив 10 доларів із двома нулями?

***

— Розочко, я таки додзвонився до приймальної нашого мера і запитав: «Куди ми всією країною йдемо?»

— І що тобі відповіли?

— Поки тільки змогли відповісти, куди йду конкретно я.

Кава — чарівний напій! Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашку кави».

* * *

— Мені б хотілося звернутися до Костика та Сашка, які 1987 року написали на стінах мого під’їзду «Рок живий!». Спасибі вам, хлопці, тепер у мене є прямі докази для ЖЕКу, що мій під’їзд не ремонтували з 87-го року.

* * *

Судячи з квитанції за комунальні послуги, з крана в мене тече «Боржомі», сміття вивозять на «Лексусі», домофон підключений до роумінгу, а двір прибирає сам голова районної адміністрації.

 

***

Дружина запитує у чоловіка:

— Ти бачив зiм’яті 10 гривень?

— Так.

— А 100 гривень?

— Так.

— А мільйон?

— Ні.

— Тоді піди в гараж, подивися на нашу машину!

* * *

— Дівчино, дайте ваш телефончик.

— Бач, який швидкий. Це що, любов із першого погляду?

— Бач, яка романтична. Це пограбування!

* * *

Дружина чоловікові:

— Милий, сьогодні, в обідню перерву я забігла до тебе на роботу і взяла з кишені твого піджака 300 доларів.

— Нічого страшного, я вже два тижні, як там не працюю.

***

— А куди подівся вагон розчинної кави.

 

— Як куди — розчинився!

***

На сходах курять два сусіди. В одного дуже зiм’ятий вигляд.

— Петре, що з тобою!

— Напали, побили, гроші відібрали.

— Ти їх хоч запам’ятав?

— А чого запам’ятовувати дружину та тещу?

* * *

— Знову прийшла п’яна з корпоративу?

— Любий, я не могла не пити, мені погрожували!

— Як?

— Якщо не вип’ю — більше не наливатимуть!

* * *

— Соломоне Абрамовичу, як ви почуваєтеся?

— Моня, тебе це не стосується, тебе немає в заповіті!

* * *

— Від чого помер цей чоловік?

— На вінках же написано: від дружини, від друзів, від улюбленої роботи.

 

 


Повернутися
17.04.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...