АНЕКДОТИ №64

Заходить Рабинович у магазин «Рошен» i запитує:

— У вас є кошерний торт?

— У нас є тiльки офшорний.

***

Дивна країна Україна: прокурори — дiамантовi, суддi — золотi, полiцiянти — бурштиновi. А позичає паперовi американськi грошi.

* * *

У зоопарку

— Тату, щось горила дуже зле на нас подивилася.

— Спокійно, синку, це ще тільки каса.

* * *

Майор викликає до себе бійця:

— Рядовий Петров, ти віриш у потойбічне життя?

— Ні.

— Тебе на КПП чекає бабуся, до якої ти два тижні тому на похорон їздив.

* * *

— Я знайшов 10 доларів!

— А навіщо ж ти їх викинув?

— Фальшивка!

— ?!

— Де ти бачив 10 доларів із двома нулями?

***

— Розочко, я таки додзвонився до приймальної нашого мера і запитав: «Куди ми всією країною йдемо?»

— І що тобі відповіли?

— Поки тільки змогли відповісти, куди йду конкретно я.

Кава — чарівний напій! Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашку кави».

* * *

— Мені б хотілося звернутися до Костика та Сашка, які 1987 року написали на стінах мого під’їзду «Рок живий!». Спасибі вам, хлопці, тепер у мене є прямі докази для ЖЕКу, що мій під’їзд не ремонтували з 87-го року.

* * *

Судячи з квитанції за комунальні послуги, з крана в мене тече «Боржомі», сміття вивозять на «Лексусі», домофон підключений до роумінгу, а двір прибирає сам голова районної адміністрації.

 

***

Дружина запитує у чоловіка:

— Ти бачив зiм’яті 10 гривень?

— Так.

— А 100 гривень?

— Так.

— А мільйон?

— Ні.

— Тоді піди в гараж, подивися на нашу машину!

* * *

— Дівчино, дайте ваш телефончик.

— Бач, який швидкий. Це що, любов із першого погляду?

— Бач, яка романтична. Це пограбування!

* * *

Дружина чоловікові:

— Милий, сьогодні, в обідню перерву я забігла до тебе на роботу і взяла з кишені твого піджака 300 доларів.

— Нічого страшного, я вже два тижні, як там не працюю.

***

— А куди подівся вагон розчинної кави.

 

— Як куди — розчинився!

***

На сходах курять два сусіди. В одного дуже зiм’ятий вигляд.

— Петре, що з тобою!

— Напали, побили, гроші відібрали.

— Ти їх хоч запам’ятав?

— А чого запам’ятовувати дружину та тещу?

* * *

— Знову прийшла п’яна з корпоративу?

— Любий, я не могла не пити, мені погрожували!

— Як?

— Якщо не вип’ю — більше не наливатимуть!

* * *

— Соломоне Абрамовичу, як ви почуваєтеся?

— Моня, тебе це не стосується, тебе немає в заповіті!

* * *

— Від чого помер цей чоловік?

— На вінках же написано: від дружини, від друзів, від улюбленої роботи.

 

 


Повернутися
17.04.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.