ТЕРНОПІЛЛЯ ЗАДНІХ НЕ ПАСЕ, ПРОТЕ І В ЛІДЕРИ НЕ ВИБИЛОСЯ…

Рейтинг регіонів України за рівнем енергозбереження

Харківська, Івано-Франківська та Вінницька області потрапили у трійку найкращих за рівнем розвитку відновлюваної енергетики та енергозбереження у січні-вересні 2015 року.

 Про це свідчить рейтинг оцінювання соціально-економічного розвитку регіонів за відповідним напрямком, розроблений профільним міністерством.

При визначенні рейтингової оцінки для кожної області враховувалися такі критерії, як частка багатоквартирних будинків, оснащених теплолічильниками, сумарна потужність котелень на альтернативних видах палива по відношенню до загальної потужності котелень регіону, кількість домогосподарств, які уклали «енергоефективні» кредитні договори. При цьому кількість бюджетних установ регіону, які уклали енергосервісні договори, не бралася до уваги.

Згідно з даними, у Харківській області теплолічильниками оснащено близько 5% багатоквартирного житлового фонду, частка сумарної потужності котелень на «зеленій» альтернативі становить 1%, а частка приватних домогосподарств, які взяли кредит у рамках державної програми енергозбереженння, складає 17-25%.

 Черкаська, Полтавська та Одеська області отримали найнижчі показники за всіма критеріями, зайнявши відповідно 21, 23 і 24 місця у рейтингу.


Повернутися
17.04.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...