ГРОШІ…З ГУМУСУ!

Тернопільський пенсіонер розробив бізнес-план переробки відходів у гумус і продав його американцю

 80-річний тернополянин Богдан Березович продав американцю бізнес-план переробки органічних відходів у гумус.

За словами автора ідеї, для безперебійного виробництва основної органічної речовини ґрунту необхідно 150 тонн сміття у день, десять гектарів землі, сортувальна машина, трактор з екскаватором і бульдозером, вантажівка, механізм для обробітку ґрунту і 30 працівників, пише “Вільне життя».

«П’ять гектарів поля треба засіяти культурами, які дають багато зеленої маси, наприклад, амарантом, вико-мішанкою, гірчицею чи люцерною, – розповідає Богдан Березович. – На другій половині поля необхідно сформувати 60 ділянок для компостних куп, які будуть поступово закладатися шарами зеленої маси й сміття, поливатися водним розчином біопрепаратів і засипатися землею».

Як зазначає автор бізнес-плану, процес повного перетворення відходів у гумус триває 1,5-2 місяці і при цьому не забруднює довкілля. «На першому етапі вбиваються патологічні бактерії при температурі 65 градусів, – розповідає фахівець. – Через 2-3 тижні запускаються каліфорнійські черв’яки, які швидко розмножуються і за тиждень-два переробляють масу у гумус».

Ефективність запропонованого методу утилізації органічних відходів 80-річний тернополянин перевірив на власному досвіді. «Кілька років тому втілив ідею на своєму городі й отримав 200 кілограмів гумусу, який продав по 12 гривень за кілограм», – розповідає Богдан Євстахович. – Було б мені років 40 поширив би свій експеримент за межі дачі».

Згідно з підрахунками тернополянина, переробляючи щодня 150 тонн сміття, можна щомісячно заробляти 220 тисяч гривень.

«Завод працюватиме на власному газі, а згодом зможе отримувати додатковий дохід від продажу черв’яків (колись таких розводили в спеціальних радгоспах), витяжки гумінової кислоти, паливних брикетів, стінових блоків…», – підкреслює фахівець.

Богдан Березович також пропонує переплавляти поліетилен у спеціальних автоклавах і використовувати для виробництва будівельних блоків. До того ж тернополянин обґрунтував доцільність будівництва не тільки заводу з виробництва гумусу, а й залізобетонного та тепличного комбінату поруч.

У Тернопільській міській раді ж вважають, що в Україні жодну «сміттєву» ідею реалізувати неможливо, оскільки немає необхідного закону.


Повернутися
17.04.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...