АНЕКДОТИ №63

Господиня — гостям:
— Пригощайтеся, не соромтеся.
І раптом маленька дочка видає:
— Мамо, ти неправильно говориш. Треба говорити, як у нас у дитячому садку: «Вдома будете їсти, що хочете, а тут — жеріть, що дають».
***
Зустрічаються дві заміжні дами. Одна несе торт.
Друга запитує:
— Кому торт?
— Секретарці мого чоловіка.
— У неї що, день народження?
— Ні, занадто струнка фігура.
* * *
Хлопець із дівчиною приходять у кафе.
Дівчина:
— Я буду карпаччо, роли з чорною ікрою, лобстери і мартіні з соком.
Хлопець:
— Ну ти й розбагатіла, а я буду каву!
***
— Бабусю, я вас обстежив, ви здорові. Поясніть ще раз, на що ви скаржитеся?
— Так задихаюся я.
— А коли?
— Коли не можу наздогнати автобус.
* * *
Чоловік шукає в шухляді свідоцтво про шлюб.
— Люсю, де той папірець про тюремне ув’язнення?
— Ні, любий, це, швидше, твій довічний абонемент на триразове харчування.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...