Історія, що повстала з-під землі

17 березня у Козівському районі випадково знайшли архів повстанців, який містить близько 950 документів. Бідон з документами був закопаний восени 1946 року, розповів керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.

Унікальність архіву полягає в тому, що документи добре збереглися, незважаючи на те, що пролежали в землі 66 років. Знайдені документи дозволяють побачити, як вели боротьбу повстанці, які методи вони застосовували, як вели допити, як велися бої. Важливість відкриття і в тому, що багато людей зможуть дізнатися про долю загиблих повстанців, адже серед документів є списки загиблих та декілька бібліографічних довідок.

«До нас донині звертаються рідні повстанців, які хочуть знати, як вони загинули. У цих документах багато про кого можна знайти інформацію. В архіві є 113 некрологів на 119 осіб. Там є всі біографічні дані, починаючи від дати народження і закінчуючи, звичайно, загибеллю», - розповідає Андрій Усач.

Уже через деякий час електронний варіант матеріалів можна буде переглянути на сайті Електронного архіву визвольного руху avr.org.ua. Наразі документи реставрують та досліджують архівісти.

 
 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.