КОЛИ ВІДЦВІЛИ ТЮЛЬПАНИ…

Рідкісний палісадник або клумба обходяться навесні без сходів тюльпанів, які поряд з первоцвітами теж вважаються вісниками весняного настрою. Навіть незважаючи на нетривалий період цвітіння, ранні та пізні, прості й махрові, однотонно забарвлені і строкаті, рідкісні голландські і звичні вітчизняні — вони неодмінно захоплюють ароматом і витонченістю квіток.

 Тюльпани — одні з перших садових квітів, які з’являються, щоб нагадати нам про наближення літа, тепла і відпочинку. Але тюльпани відцвіли. Що робити? Їх листя починає жовтіти і псувати зовнішній вигляд вашої клумби. Для збереження привабливості композиції протягом усього літнього сезону рекомендують комбінувати їх з фіалками, ранніми нарцисами і хіонодоксами. Якщо ви плануєте садити тюльпани з трав’янистими багаторічниками, то їх краще розміщувати на передньому плані. За час цвітіння цибулинних кущі розростуться і прикриють непривабливе пожовкле листя. Ще можна використовувати варіант посадки тюльпанів в ємність. Цибулину ставите в будь-який контейнер, в якому треба зробити безліч отворів, засипати землею і закопати. Коли тюльпани в горщиках відцвітуть, їх відкопують і переносять в більш затінене місце. Цей спосіб зручний, ви зможете на місці, де були розміщені рослини, посадити нові квіти, а перецвівши тюльпани не будуть псувати зовнішній вигляд вашої ділянки.

Підгодовуєте перецвівші рослини мінеральним добривом (при будь-якому способі посадки). Чекаєте стану листя, коли вони повністю пожовтіє, а стебло стане м’яким і буде гнутися. Викопуєте цибулини і ставите в прохолодне місце. День для подібних маніпуляцій вибираєте сухий і сонячний. Можна обробити цибулину слабким розчином марганцівки, але тоді її треба просушити на сонці. Якщо ви не плануєте отримати квітку тюльпана до Різдва в домашніх умовах, то висадку проводите у вересні безпосередньо в грунт. Найсприятливіший період для посадки — коли температура грунту опустилася до 10 градусів тепла.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...