ДОЩОВА ВОДА — ЗАЙВА НЕ БУВА

Природні аномалії заставляють звернути увагу на бережне ставлення до кожного ресурсу, котрий потрібен в господарстві. Стосується це й води і може застосуватися для дощової води.

За щодобовою статистикою мешканці односімейного будинку використовують 130-150 літрів води. А для використання води для поливу така кількість може бути вичерпана за лічені хвилини. Тому запас дощової води не буде зайвим.  Така вода краще засвоюється рослинами. Додатковими вигодами є використання запасів дощової води для літнього душу, для миття посуду. Не можна використовувати для готування їжі, адже підтримати санітарну чистоту в системі водозбору практично неможливо. Задовільниться економною водою зливний бачок унітазу, бойлер у ванній кімнаті, пральна та посудомийна машини.

Система акумулювання дощової води складається з акумулюючої площини, зливової системи і накопичувача води. В ролі першого елемента виступає дах, другий – водостічна система, а третій – наземний або підземний бак. Чим більший ухил даху, тим менше застояної води і забруднень попадає в систему. Не можна збирати воду з шиферу через канцерогенний азбест і з мідної черепиці, адже її окиси отруйні.

Бак вибирають в основному полімерний. Кращим варіантом є закопування його в землю, адже там нижча температура ніж в підвалі і створюються додаткові перешкоди для розвитку мікрофлори і бактерій через холоднішу температуру. В землі вода не зацвіте ніколи.

Дощові води не будуть ніколи чистими. Причому більша частина бруду це пил, насіння, опале листя. Тому слід чистити жолоби, стоки і сам накопичувач. Фільтри, котрі встановлюють в систему, потрібно регулярно і ретельно чистити або замінювати.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…