ДОЩОВА ВОДА — ЗАЙВА НЕ БУВА

Природні аномалії заставляють звернути увагу на бережне ставлення до кожного ресурсу, котрий потрібен в господарстві. Стосується це й води і може застосуватися для дощової води.

За щодобовою статистикою мешканці односімейного будинку використовують 130-150 літрів води. А для використання води для поливу така кількість може бути вичерпана за лічені хвилини. Тому запас дощової води не буде зайвим.  Така вода краще засвоюється рослинами. Додатковими вигодами є використання запасів дощової води для літнього душу, для миття посуду. Не можна використовувати для готування їжі, адже підтримати санітарну чистоту в системі водозбору практично неможливо. Задовільниться економною водою зливний бачок унітазу, бойлер у ванній кімнаті, пральна та посудомийна машини.

Система акумулювання дощової води складається з акумулюючої площини, зливової системи і накопичувача води. В ролі першого елемента виступає дах, другий – водостічна система, а третій – наземний або підземний бак. Чим більший ухил даху, тим менше застояної води і забруднень попадає в систему. Не можна збирати воду з шиферу через канцерогенний азбест і з мідної черепиці, адже її окиси отруйні.

Бак вибирають в основному полімерний. Кращим варіантом є закопування його в землю, адже там нижча температура ніж в підвалі і створюються додаткові перешкоди для розвитку мікрофлори і бактерій через холоднішу температуру. В землі вода не зацвіте ніколи.

Дощові води не будуть ніколи чистими. Причому більша частина бруду це пил, насіння, опале листя. Тому слід чистити жолоби, стоки і сам накопичувач. Фільтри, котрі встановлюють в систему, потрібно регулярно і ретельно чистити або замінювати.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...