ЗАБУДЬТЕ ПРО ВАТИ! ПЕРЕХОДЬТЕ НА ЛЮМЕНИ

 Все більше українців у своїх домівках змінюють лампи розжарювання на економні люмінесцентні або світлодіодні. Таким чином ми скорочуємо наші щомісячні витрати на компослуги та зменшуємо енергозалежність країни в цілому. Але при заміні ламп на нові, нас можуть збити з пантелику їхні технічні параметри.

Для прикладу: у лампах розжарювання, також відомих як "лампи Ілліча", орієнтиром для яскравості є: 40 Вт, 60 Вт, 100 Вт і так далі.

Кілька років тому почалася масова заміна старих ламп на більш енергоефективні люмінесцентні лампи, і ми, методом проб та помилок, вивчали що еквівалентом 100-ватної лампи розжарювання є 20-23 ватна люмінесцентна лампа.

А зараз, коли ціни на світлодіодні (LED) лампи значно знизилися, і все більше домогосподарств вирішили перейти саме на таке освітлення, проблема щодо правильного вибору потужності ламп стала знову актуальною.

Ми звикли вимірювати яскравість у ватах, оскільки раніше купували в основному лампи розжарювання. Але ват - це міра, яка показує скільки електроенергії споживає лампа. Це не міра яскравості. Яскравість вимірюється в люменах: чим більше люменів - тим яскравіше світло.

У таблиці нижче можна ознайомитися із співвідношенням потужності ламп та кількості люмен. Потужність та яскравість можуть дещо відрізнятися від даних у таблиці, але ви отримаєте уявлення на що вам потрібно звертати увагу при купівлі сучасних ламп.

Таким чином, щоб замінити 100-ватну лампу розжарювання або 23-ватну люмінесцентну лампу на світлодіодну, нам потрібно обрати таку, яка дає 1300 люмен. Відповідно до таблиці, світлодіодна лампа, еквівалентна до 100-ватної лампи розжарювання споживає всього 18 Вт. Але знову ж таки: перевірте дані про яскравість і потужність на упаковці.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…