ШКОЛА, ЩО ВЧИТЬ ЕКО-СВІДОМОСТІ

 У Тернополі є школа, у якій з першого класу дітей навчають ощадливості та раціонального використання енергоресурсів. Іншими словами, готують до нового стилю життя змалечку. Молодь вчать по-іншому бачити світ, по-іншому ставитися до планети. У СЗШ № 24 майже всі лампи – енергозберігаючі, світло у кабінетах та роздягальні вмикають тільки за потреби, а вода з кранів не протікає.

Громадянська мережа ОПОРА поспілкувалася з Оленою Зарічною, заступником директора з навчально-виховної роботи, еко-тренером, вчителем зі сталого розвитку, яка вчить дітей та дорослих раціонально використовувати ресурси вдома і на роботі.

– Чому ви почали займатися побідним навчанням? Що вас до цього спонукало?

– У 2008 році випадково потрапила на конференцію, де був презентований проект «Освіта для сталого розвитку». Тема мене цікавила давно, я зрозуміла – це саме те, що потрібно робити зараз. І, найголовніше, директор мене підтримав. Відтоді я стала вести уроки в школі, а після семінару, який відвідала, ще й стала тренером для своїх колег. Так змінилися звички у мене і моєї сім’ї, а згодом і в учнів.

Ми ввійшли в проект і діти з першого класу вчаться на наших прикладах та на власному досвіді не економити, а використовувати стільки ресурсів, скільки потрібно. Аби теорія не розходилася з практикою, у школі впроваджують енергоефективні заходи. Долучаються до них як учні, так і вчителі. Часто проводимо різноманітні флешмоби. Наприклад, учні пройшлися містом, демонструючи перехожим контейнери для використаних батарейок. У дітей в руках було звернення до дорослих, написане великими літерами: «Ми збираємо використані батарейки! А ви?» Їм це дуже подобається, адже вони розуміють, що роблять корисну справу для довкілля.

Ми хочемо виховати у наших дітей звичку правильно вимикати світло, правильно користуватися водою, привчити до розуміння того, що неправильно утилізована батарейка чи лампочка призводять до руйнування навколишнього середовища.

– Які енергоефективні заходи ви запровадили у школі?

– Завдяки різноманітним проектам, у школі впроваджено багато енергоефективних заходів. Майже всі лампи в школі енергозберігаючі, із зовнішньої частини будівлі замінені вікна, вхідні двері. Також для збереження тепла маємо власний тепловий пункт, який регулює температуру залежно від погодних умов. Це суттєво економить кошти.

Також ми перейшли на електронний документообіг і виявилося, що це значно економить наші витрати на закупівлю паперу. Всі роботи, які ми друкуємо – контрольні, самостійні, – друкуємо на папері, який вже був використаний один раз. Це ефективно і дає результат, адже діти бачать, що ми не тільки говоримо про це, а й справді робимо.

Почали сортувати сміття в школі, поставили контейнери для макулатури у мене та в кабінеті директора. Коли назбируємо велику кількість паперу – продаємо, а за виручені кошти купуємо необхідне у школу.

Встановили у школі контейнер і для використаних батарейок. Він наповнюється дуже швидко. Адже діти знають, що одна використана батарейка, яку викинули у загальний смітник, псує 20 кв. м ґрунту.

 

– Де ви берете фінансування на енергоефективні заходи?

– Ми намагаємося брати участь у різноманітних проектах. Так, завдяки проекту «Школа майбутнього» поміняли вікна і двері. Також ми були найкращою школою у проекті «Трансформація ринку енергозбереження», після якого нам обіцяли 50 лампочок, які ми досі не отримали.

Намагаємося максимально використати свої знання та напрацювання на благо учнів і школи. Нещодавно, наприклад, презентували нашу школу на міжнародній виставці у Києві «Сучасні заклади освіти». А також я з учнями їздила на офіційне запрошення посла Швеції на ланч для Сталого розвитку. Діти повернулися морально задоволені та вмотивовані до отримання нових знань, до проектів та звершень.

– Що ви плануєте на майбутнє?

– Плануємо і надалі розвиватися у цьому напрямку. Адже, щоб змінити менталітет наших людей, потрібно змінювати дітей, які, в свою чергу, зможуть донести знання до дорослих. Поняття сталого розвитку не можна зводити виключно до економії, яка передбачає обмеження власних потреб. Я вчу дітей не економити ресурси, а раціонально використовувати те, що маємо, аби наступні покоління жили краще.

Від себе додам, що завдяки проекту школа змогла досягти конкретних результатів у збереженні ресурсів та значно заощадити бюджет. У 2008 році (до «Школи майбутнього») ми використовували 300 метрів кубічних води за місяць, у 2012 – лише 179. Щодо витрат електроенергії, то у 2008 році заклад споживав 1 570 кВт за місяць, а у 2012 – 1 260 кВт. Результати ощадного використання води та електроенергії у школі вносять на сайт програми сталого розвитку в Україні.

Регіональний прес-секретар житлово-комунальних

та енергетичних програм

Громадянської мережі ОПОРА

Наталія Радковська


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...