ЯК ТЕРНОПІЛЬСЬКІ «БАБИ» ДАЛИ ЖАРУ НА ПЕРЕДОВІЙ У ЗОНІ АТО

 Власну частку вніс у боротьбу з російським загарбником  народний сатирично-гумористичний гурт «Баби»  комунальної установи обласної ради ДНЗ «Тернопільський центр ПТО», який в останні дні березня завітав з концертною програмою до наших захисників на передову.  Ось як розповідає про це прес-офіцер 14 окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» лейтенант Надія Замрига: «Впродовж тижня артисти встигли об’їхати всі підрозділи, які тримають оборону в найгарячіших точках на мапі АТО: Мар’янці та Красногорівці. Бійці мали чудову нагоду насолодитися неповторним українським гумором, піснями, танцями, і, водночас, трішечки відволіктись від небезпечної щоденної служби».

Кожен концерт мав свою родзинку й був адаптований  до підрозділу: лунали співані гумористичні оди, присвячені командиру, заступникам та бійцям. Щирі українські жінки в колоритному вбранні з барабаном та бубнами під акомпанемент єдиного представника сильної статі в колективі Дзюня (Володимира Лопушинського) від душі веселили бійців, запрошуючи їх до запальної української польки.

Кожен виступ артистів вінчався гучними оплесками глядачів. Втім, найголовнішою нагородою для тернопільських гостей були посмішки на обличчях мужніх, загартованих війною бійців, які продовж 10 місяців захищають рідну землю.

На запитання, чи не було страшно їхати на передову, жінки в один голос відповіли: «Нехай ті кляті вороги нас бояться! А нам чого боятися на своїй рідній українській землі? Ми давно хотіли поїхати з концертом до наших захисників, і завдяки Остапу Любомировичу Беркію з Івано-Франківська та волонтерам, які організували цю поїздку, наша мрія здійснилася. Перед поїздкою у нас виникла проблема, оскільки не було баяніста, але завдяки Володимиру Лопушинському, який, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, за короткий термін освоїв досить не просту концертну програму гурту «Баби»».

На знак вдячності гурт отримав подяку від командування 14 окремої механізованої бригади та керівника військово-цивільної адміністрації  м. Мар’їнки та с. Побєда, а бійці, як годиться, дарували артистам квіти.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...