БЕЗХОЛЕСТЕРИНОВЕ «М’ЯСО»

Вона дуже корисна і за своїм складом схожа на м’ясо, лише без холестерину. Це овоч сезонний, тому нині — якраз на часі. Йдеться про квасолю, яка містить надзвичайно цінний рослинний білок. Вона дуже ситна і досить-таки калорійна. Але зайвих кілограмів не додає, бо легко засвоюється організмом і не перевантажує обмін речовин. Найголовніше — квасолю вміло треба готувати, щоб вона стала одним із топ-продуктів серед інгредієнтів, страви з яких з’являються на вашому столі постійно.

...молоко і часнику зубчик — смачний буде супчик!

Боби квасолі дуже доречні в перших стравах. Зокрема, у традиціях української кухні — додавати їх до борщу: уварена з буряком, капустою, картоплею, морквою і цибулею страва смакує і дорослим, і малим. Квасоля є гарним додатком до будь-якого овочевого супу. А зваривши її багато, вкинувши ще моркву-цибулю, можна запросто зробити крем-суп, який організмом засвоюється краще.

Щоб зварити квасолевий суп на молоці, як завжди, боби попередньо замочіть на 4-5 годин у воді (можна на ніч). Потім відцідіть, промийте, залийте водою, посоліть за смаком і варіть до напівготовності. Далі додайте порізані дві морквини, картоплю і цибулину. Тим часом розігрійте сковорідку з двома-трьома ложками олії. Додайте дві ложки борошна і помішуйте, а коли воно набуде золотистого кольору, поступово влийте 250-300 мл молока, теж акуратно помішуючи, щоб утворилася однорідна суміш без грудочок. Якщо вона густа — влийте ще трохи молока. Далі суміш вилийте в суп, розмішайте, і нехай іще раз закипить. Додайте розчавлений зубчик часнику, ложку оцту, якщо треба — підсоліть, додайте чебрецю: взимку — суху приправу, а влітку вкришіть листочки з двох маленьких  гілочок. Квасолевий суп iз чебрецем нагадуватиме про теплу пору року!

І вареники, і деруни

  Вареники iз квасолею готувати так: квасолю добре промила і замочила на ніч у холодній воді. Зранку воду злити, квасолю знову промити, залити її чистою водою і зварити до готовності, відцідити і дати вистигнути. А тим часом почистити цибульку, дрібненько нарізати і підсмажити на олії. Холодну квасолю перекрутитичерез м’ясорубку, з’єднати із засмажкою, посолити, поперчити і добре перемішати.

Замісити тісто з борошна, солі та перевареної води кімнатної температури. Додати трохи рослинної олії (на 2 склянки борошна —   2 столові ложки олії і чайна ложка солі) і зовсім трішечки соди — тоді тісто вийде пухкеньким. Тісту добре дати трішечки «відпочити» (хвилин 20), а вже потім починати ліпити вареники. Варити їх слід, як і будь-які інші, — в окропі, воду трішки присоливши. Готові вареники виймаємо на друшляк, даємо воді стекти — і хай вони трішечки схолонуть. Свої варенички я присмачила цибулькою, смаженою на олії. До речі, якщо трошки притрусити її борошном, тоді цибуля виходить яскравіша та смачніша. Доречно до таких вареничків вичавити часничку — смак стає надзвичайно яскравим!

Можуть бути і солодкі вареники з квасолею. Тоді в начинку ще додають мак. Це смачнющий десерт, яким раніше часто пригощали внуків бабусі, зокрема, на Житомирщині. Тісто готується так, як у попередньому рецепті, а начинка — це відварена квасоля з товченим у ступці маком у пропорції 4:1. Зваріть такі вареники і злегка полийте медом — і пересвідчитеся, що інколи для відчуття щастя потрібно зовсім небагато.

Ще ви можете зовсім несподівано здивувати своїх рідних поживними, смачними і легкими у приготуванні пиріжками з квасолею (дехто їх називає дерунами з квасолею). Знадобиться 2 склянки квасолі, цибулина, 2-3 зубчики часнику, 5-6 картоплин, сіль, перець за смаком і зелень кропу.

Квасолю помити і замочити на ніч, а вранці відварити у підсоленій воді. Охолодити і перекрутити через м’ясорубку. Цибулю порізати, обсмажити на олії і додати до перекрученої квасолі, якщо потрібно, то присолити, поперчити, додати посіченого кропу (можна обійтися i без нього або додати дещицю сухого), вичавити часник (за смаком) і добре перемішати. Квасолеве пюре може бути досить густим, а можна додати кілька ложок квасолевого відвару — якщо приємніше працювати з трохи рідшим. Натираємо на дрібну тертку картоплю, відкидаємо її на марлю чи друшляк і віджимаємо сік. Якщо пиріжки будуть не пісні, то сік відтиснути повністю і додати яйце, а для пісних сiк віджимаємо трохи легше. (Рідину не виливаємо, а даємо відстоятися, осад — крохмаль — можна використати для приготування смачного домашнього киселю).

І закінчуємо робити пиріжки: формуємо з підсоленої і перченої за смаком картопляної маси по черзі млинчики, зверху кладемо начинку і загортаємо ніби конвертиком. Смажимо на олії. Готові пиріжки посипаємо подрібненим часничком і даємо трохи охолонути. Теплі вони смачніші за гарячі.


Повернутися
01.04.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...