У ЧОРТКОВІ ПОКАЗАЛИ ФІЛЬМ ПРО НЕБЕСНУ СОТНЮ

Команда ІНТБ відвідала Чортківський район, аби і у Чорткові побачили фільм-спогад про п’ятьох Героїв Небесної сотні: Назара Войтовича, Устима Голоднюка, Олександра Капіноса, Ігоря Костенка  та Тараса Слободяна.

Як зазначила Йосипа Овод,  директор Чортківського районного будинку культури ім. К. Рубчакової:

 «Кожного з них можна дійсно назвати Героєм у всьому: їхніх помислах, їхніх тих героїчних вчинках, що вони не побоялися лишити навчання, роботу, поїхати. Незважаючи на цей, навіть, молодий вік, здається, що таке 18 років, ще може такої свідомості нема, нема патріотизму. Є. Значить Україна міняється».

 Близько двох сотень чортківчан, прийшли подивитися фільм, виробництва телеканалу ІНТБ, «Люди. Майдан. Герої». Глядачі запевняють, стрічка не може  залишити байдужим нікого: відразу ж згадалося все, що відбувалося на Майдані. Згадався той біль втрати і розуміння материнських сліз».

 «Оці зустрічі, ці перегляди фільмів і це продовження показу цих героїчних вчинків тих людей, цеї Небесної сотні, треба показувати і вчити цю молодь, яка сьогодні була присутня. Я думаю ще не один раз цей фільм побачать на других екранах, щоб ми пам’ятали саме цих людей, які починали революцію в Україні, почали революцію в наших душах»,-каже Йосипа Овод.

Фільм-спогад про новітніх Героїв України і рідної Тернопільщини  покажуть ще у кількох районних центрах області.


Повернутися
01.04.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...