Он-лайн «сутенерство» від 17-річного студента

Відстежуючи шахрайську схему, що здійснювалася через всесвітню мережу з використанням електронно-обчислювальної техніки, тернопільські правоохоронці були впевнені, що стосунок до неї має професійний ІТ-шник. Проте виявилося, що організував аферу 17-річний студент одного з тернопільських коледжів. Та й «тематика» шахрайства - з «полуничкою».

Як розповів начальник відділу боротьби з кіберзлочинністю обласної міліції Георгій Кондратюк, неповнолітній зареєструвався у різних соціальних мережах під вигаданими іменами. Спілкування підтримував, здебільшого, з чоловіками. Студент представлявся сутенером, повідомляв, що на нього працює десять дівчат, і за гроші вони виконають будь-які сексуальні фантазії клієнта. Охочим до таких пропозицій у домовлений час призначав зустріч на залізничному чи автовокзалі, де, як запевняв, на них вже чекатимуть дівчата.

На зустріч з майбутньою жертвою не приходив. Натомість у телефонному режимі вимагав перерахувати завдаток, мовляв, аби переконатися у платоспроможності.

Чоловіки через платіжні системи перечислювали по двісті гривень. Що стали жертвою шахрайства потерпілі зрозуміли лише тоді, коли з сутенером зникав зв’язок.

Зі слів Георгія Кондратюка, «віртуального сутенера» вдалося вичислити. У нього вилучено комп’ютерну техніку, мобільні телефони, платіжні картки. Підозрюваному висунуто обвинувачення у порушенні частини третьої статті 190 Кримінального кодексу -  шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Санкція статті передбачає від трьох до восьми років позбавлення волі.

 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...