Он-лайн «сутенерство» від 17-річного студента

Відстежуючи шахрайську схему, що здійснювалася через всесвітню мережу з використанням електронно-обчислювальної техніки, тернопільські правоохоронці були впевнені, що стосунок до неї має професійний ІТ-шник. Проте виявилося, що організував аферу 17-річний студент одного з тернопільських коледжів. Та й «тематика» шахрайства - з «полуничкою».

Як розповів начальник відділу боротьби з кіберзлочинністю обласної міліції Георгій Кондратюк, неповнолітній зареєструвався у різних соціальних мережах під вигаданими іменами. Спілкування підтримував, здебільшого, з чоловіками. Студент представлявся сутенером, повідомляв, що на нього працює десять дівчат, і за гроші вони виконають будь-які сексуальні фантазії клієнта. Охочим до таких пропозицій у домовлений час призначав зустріч на залізничному чи автовокзалі, де, як запевняв, на них вже чекатимуть дівчата.

На зустріч з майбутньою жертвою не приходив. Натомість у телефонному режимі вимагав перерахувати завдаток, мовляв, аби переконатися у платоспроможності.

Чоловіки через платіжні системи перечислювали по двісті гривень. Що стали жертвою шахрайства потерпілі зрозуміли лише тоді, коли з сутенером зникав зв’язок.

Зі слів Георгія Кондратюка, «віртуального сутенера» вдалося вичислити. У нього вилучено комп’ютерну техніку, мобільні телефони, платіжні картки. Підозрюваному висунуто обвинувачення у порушенні частини третьої статті 190 Кримінального кодексу -  шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Санкція статті передбачає від трьох до восьми років позбавлення волі.

 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.