«КВІТКО-КВІТКО, Я ТЕБЕ…З’ЇМ!»

Людмила Заблоцька  із Великих Бірок робить солодкі букетиіз цукерок.

Дивлячись на їстівні витвори Людмили, їй часто-густо  закидають, що вона, мовляв, не ту професію обрала (за фахом жінка- медсестра – авт.). Якось в інтернеті вона натрапила на фото букетів з цукерок, вирішила й спробувати собі. Відтоді і все почалося! Тепер Людмила щотижня  має замовлення на цукеркову композицію, адже кожен хоче здивувати близьких оригінальним подарунком, а що може бути кращим за цукерки, які усі так люблять, та ще й складених у такій незвичайній формі?

– Я самотужки освоювала ази виготовлення букетів і композицій з цукерок, – розповідає Людмила. – Було досить важко. Так, на перший погляд це ніби скласти композицію з квітів, але з рослинками в мене виходило набагато швидше: півгодини – і розкішна композиція готова. А от із цукерками довелося працювати і по чотири, і по п’ять годин. Та у процесі вчилася і вдосконалювалася. Зараз ідеї народжуються самі по собі. Відтак і працюю над тим, як їх утілити в реальність.

 За словами Людмили Заблоцької, ідея чи тема композиції залежить від того, на яке свято і кому вона призначена. Каже, перед замовленням розпитує про вік, стать, захоплення і професію людини, якій готує подарунок, адже це допомагає підібрати колір, форму і навіть цукерки. Наприклад, солодкі підкови зазвичай просять виготовити начальникам на день народження; візочок або торт із підгузків – аби провідати породіллю у пологовому чи на хрестини; на весілля – шоколадні кошики з шампанським, короваї і букети з цукерок.

– Щодо матеріалів для композицій, то вони бувають різними, – розповідає Людмила. – Якщо роблю подарунок у кошику, то потрібен сам кошик, цукерки та декорації, якщо букет – основа, «наповнювач» і оздоблення. А коли композиція має бути у вигляді машинки, літачка, кораблика тощо, треба попрацювати і над створенням каркасу. Це найважче. Йдеться не про букети чи кошики, а про складні проекти – авто, кораблі, які мають бути копією справжніх моделей. Зате коли зроблю, від результату отримую найбільше задоволення.

  Нині у неї новий тренд – букети з національною символікою у синьо-жовтих тонах, а ще із блакитними волошками, червоними маками, соняхами, ромашками і навіть… варениками.

– Мода на українське і передалася й мені,  – ділиться Людмила Заблоцька. – Хочеться творити щось таке, що буде нагадувати нашу Україну. Багато друзів і знайомих просять зробити букетик, який не лише здивує,  а й буде патріотичним. А вже потім розповідали, що ті, хто отримував такий букет в дарунок, були у захваті.

  За словами  Людмили, інтернет-майстер-класи вчать, як виготовляти найрізноманітніші квіти.  Для того, щоб виготовити квітку з цукеркою всередині, її обгортають фольгою і закріплюють на паличку — як відомий цукерок “чупа-чупс”. Якщо стебло треба вигинати — для нього використовують тонкий дротик. А ось за формою варто обирати круглі чи пірамідальної форми ласощі. Вони не псують форм квітки, і легше кріпляться до стебла. Далі знадобиться тривалий час для того, щоб розрахувати кількість, форму пелюсток майбутньої квітки, і вирізати їх із паперу. Папір — обов’язково гофрований. Він — розтягується і дає змогу надати пелюстці потрібної форми.  Потім пелюстки кріплять на “стебельце” із цукеркою, і, власне, формують квітку — обгортають зеленою стрічкою, вирізають листочки. Форму і декор здебільшого Людмила вигадує сама. Жоден її букет не схожий на інший. Кожен має свою особливу родзинку.

– Я помітила, що дехто з людей цукерки не їсть, бояться зіпсувати композицію, – всміхається майстриня.


Повернутися
26.03.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.