СКАЖИ МЕНІ, ХТО ТВІЙ ШЕФ… І Я ВИЗНАЧУ РІВЕНЬ ТВОГО СТРЕССУ!

Учені з університету Мічигану, які вивчали взаємини в трудових колективах, прийшли до несподіваного відкриття. Віддавна відомо, що несправедливість керівника пригнічує підлеглих. Але, як з’ясувалося, постійні несправедливі прискіпування з боку шефа викликають у співробітників менший стрес, ніж зауваження керівника, чий настрій постійно змінюється.

Дослідження, яке було опубліковано в журналі Academy of Management Journal, включало в себе лабораторний експеримент, у ході якого відстежували серцевий ритм учасників, а також опитування співробітників і керівників 95 підприємств, які представляють різні сфери діяльності.

На першому етапі в експерименті брали участь 160 студентів коледжу, яких розділили на дві групи і попросили зайнятися стандартною роботою в різних кімнатах. Кожній групі сказали, що їх оцінюватиме студент із сусідньої кімнати, проте всі оціночні судження з приводу дій учасників висловлювали самі дослідники. З однією третиною студентів завжди обходилися справедливо, ще з однією — завжди несправедливо, а інших учасників експерименту вчені хвалили і лаяли хаотично і недоречно.

Відтак під час дослідження з’ясувалося, що «хаотичний» керівник викликає значно більший стрес у співробітників, ніж стабільно несправедливий. Результати підтвердилися і в процесі польового дослідження — дослідники три тижні працювали пліч-о-пліч із рядовими співробітниками компаній та їхнім начальством.

Коментуючи результати дослідження, автори закликали керівників не забувати, що найвищу продуктивність і найнижчий рівень стресу продемонстрували співробітники, які отримували тільки справедливі відгуки про свою роботу. Вчені також переконані, що сучасним лідерам варто робити акцент на самодисципліну, уважність і аналітичне мислення, аби давати справедливі відгуки і вести команду до успіху.


Повернутися
19.03.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.