ДЛЯ АНГЛІЙЦІВ І СЕРВЕТКИ-ЗЛО…

Британська щоденна газета The Guardian назвала одноразові вологі серветки найбільшим злом 2015 року.

У минулому році хустинки, які використовуються замість мила і води, а також передбачають дезінфекцію, досягли піку популярності, пише видання.

Без вологих серветок не мислять себе батьки стурбовані охайністю своїх чад, медперсонал та класні вчителі, які протирають поверхні у приміщеннях, а також мандрівники, які використовують їх для «миття» рук в дорозі. Як результат, у Великобританії товарообіг вологих серветок досяг позначки у 500 млн фунтів стерлінгів у рік.

Однак маленький і назвичайно зручний у побуті винахід вже перетворився на величезну проблему для довкілля і здоров’я людей.

По-перше, одноразові серветки містять пластикові волокна, які не піддаються біологічному розкладанню. Потрапляючи, приміром, в океан вони згодом опиняються у шлунках черепах, які приймають їх за медуз, і призводять до летальних випадків.

За оцінками Товариства охорони морів(MCS), в 2014 році у Великобританії на кілометр пляжу припадало приблизно 35 серветок, що на 50% більше, ніж у 2013 році.

По-друге, вологі серветки стали причиною засмічення каналізацій. Споживачі помилково викидають вологі серветки в унітаз. За даними Guardians, жителі невеликого містечка Кента відправили у каналізацію 2000 тонн вологих серветок.


Повернутися
19.03.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.