ПРО СІЛЬСЬКОГО СТАРОСТУ ЗАМОВТЕ СЛОВО…

Люди часто запитують, чи може ‪‎староста, що працює в селах та селищах об'єднаних громад, вчиняти нотаріальні дії та реєструвати акти цивільного стану.

Мінрегіон України разом з Міністерство юстиції України та експертами надали два варіанти організації виконання цих повноважень.

Остаточно ж вирішувати, який з варіантів обрати, має рада об'єднаної громади.

Ради об’єднаних громад самостійно вирішують організаційні питання щодо вчинення нотаріальних дій на своїй території

Мінрегіон України направив обласним державним адміністраціям листа, в якому роз’яснюється питання подальшого здійснення повноважень з вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану громадян виконавчими органами сільських, селищних, міських рад територіальних громад, утворених в результаті об`єднання.

Роз’яснення підготовлені Мінрегіоном спільно з Мін’юстом та експертами на основі діючого законодавства України.

У листі повідомляється про два можливі шляхи організації вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану громадян в населених пунктах об’єднаних громад:

    уповноваження старости села, селища на вчинення таких нотаріальних дій або

    покладення на старосту села, селища обов`язку забезпечити прийняття від мешканців відповідних документів, їх передачу для виконання зазначених повноважень уповноваженим виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а також видачу належно оформлених документів мешканцям.

«Керуючись інтересами територіальної громади в цілому і мешканців відповідних населених пунктів,сільська, селищна, міська рада має самостійно прийняти рішення щодо організації здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад територіальних громад, утворених в результаті об`єднання, повноважень з питань вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану громадян», — йдеться у листі з посиланням на положення Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».


Повернутися
19.03.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...