Повертайся, солдате, живим

Я дякую,солдате,за життя,

Що я живу без куль над головою.

І я думками завжди там з тобою,

За те, що  надію маю в майбуття.


Я дякую,солдате, і за те

Що маю те,чого немає в тебе.

Домівку теплу, сонечко ясне,

Блакитне, мирне українське небо.


Я дякую, солдате, що стоїш

В передовій за рідну Україну.

За те, що чесний бій ведеш

І захищаєш неньку-Батьківщину.


Стоїш, щоб сльози матерів

не лились,

Хоч рідна мати тужить уночі.

Вона героя свого дожидає,

Його чекає, у надіях живучи.


Я помолюсь за тебе,мій солдате,

Хай Бог оберігає у біді,

Бо на війні таких, як ти багато

І всі вони герої молоді.


Тобі, солдате, я завдячую життям.

Настане мир, ви цього

дочекайтесь!

Одного лиш ми просимо усі:

«Додому, рідні, ви живими повертайтесь!»


***


Тату, я чекаю,

Я чекаю на вісточку від тебе.

Лиш вернися живим,

А більшого щастя мені не треба.

В мами сльоза на очах,

Сльоза на очах не висихає.

Біль розриває їй серце,

Бо як жити без тебе не знає.

Молюся я, Боже, допоможи

І мого тата захисти.

Ти захисти його від зла,

Щоб не росла я сирота.

Бо хто поцілує, приголубить,

пригорне донечку свою?

Вернися, тату, я благаю!

Я на колінах Господа прошу.

Ти знаєш, тату, як мені тебе

не вистачає...

Ти знаєш, тату, як сильно тебе

я люблю.

І нічого в світі мені не потрібно

Лиш би голос твій чути,

І ласку відчути твою.

Діана Яцишин,
учениця 10-А  класу
Монастириської ЗОШ
І-ІІІ ступенів.
 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Наголос
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…