ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №59

Чи можна жити по-новому, роблячи усе по-старому? Ми намагаємося шукати, чекати, просити змін,  рідко при цьому будучи насправді готовими до них… Не вірите?

Чи не кожному з нас доводилося хоч раз практикувати так званий закон Калі — персонажа із «Пустелі й пущі» Генрика Сенкевича, котрому належить знакова цитата: «Якщо Калі краде корову, то це добро, а якщо в Калі крадуть корову, то це зло».

Сміття, звісно ж, треба сортувати, це і дитині зрозуміло, але що мені, з одною пляшкою щоразу надвір з 9-го поверху бігати? Корупція-це зло, але ж чим тратити кілька днів на довідки для медогляду, краще лікарю «підмазати», а за той час щось корисне зробити…

У машині слід пристібатися ременем. Дорогу переходити тільки на зелене. На вибори ходити обов’язково.

Хоч з одним з цих тверджень ви не згідні? Хоч одне з цих тверджень ви не порушили?

Ось вона, епічної висоти і товщини стіна, котра з народження відділяє нас від так званих «інших». Ось я, ось всі інші. «Я» і «інші» - поняття безкінечно різні. Я спізнююся на роботу, яка дає мені можливість робити світ кращим, тому я перевищу швидкість, а інші нехай… Та, зрештою, що мені до інших?

А те, що…

Один чоловік вирішив змінити світ. Але світ такий великий, а він такий маленький. Тоді він вирішив змінити своє місто. Але місто таке велике, а він... Тоді він вирішив змінити свою сім’ю. Але й сім’я чомусь залишилася такою ж… І він почав просити:  «Господи, я не хочу міняти нічого навколо! Я хочу змінити тільки самого себе! Дозволь мені зробити це!». Тоді Бог відповів йому: «Тепер у тебе немає на це часу. Потрібно було подумати про це спочатку…»


Повернутися
13.03.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…