ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №59

Чи можна жити по-новому, роблячи усе по-старому? Ми намагаємося шукати, чекати, просити змін,  рідко при цьому будучи насправді готовими до них… Не вірите?

Чи не кожному з нас доводилося хоч раз практикувати так званий закон Калі — персонажа із «Пустелі й пущі» Генрика Сенкевича, котрому належить знакова цитата: «Якщо Калі краде корову, то це добро, а якщо в Калі крадуть корову, то це зло».

Сміття, звісно ж, треба сортувати, це і дитині зрозуміло, але що мені, з одною пляшкою щоразу надвір з 9-го поверху бігати? Корупція-це зло, але ж чим тратити кілька днів на довідки для медогляду, краще лікарю «підмазати», а за той час щось корисне зробити…

У машині слід пристібатися ременем. Дорогу переходити тільки на зелене. На вибори ходити обов’язково.

Хоч з одним з цих тверджень ви не згідні? Хоч одне з цих тверджень ви не порушили?

Ось вона, епічної висоти і товщини стіна, котра з народження відділяє нас від так званих «інших». Ось я, ось всі інші. «Я» і «інші» - поняття безкінечно різні. Я спізнююся на роботу, яка дає мені можливість робити світ кращим, тому я перевищу швидкість, а інші нехай… Та, зрештою, що мені до інших?

А те, що…

Один чоловік вирішив змінити світ. Але світ такий великий, а він такий маленький. Тоді він вирішив змінити своє місто. Але місто таке велике, а він... Тоді він вирішив змінити свою сім’ю. Але й сім’я чомусь залишилася такою ж… І він почав просити:  «Господи, я не хочу міняти нічого навколо! Я хочу змінити тільки самого себе! Дозволь мені зробити це!». Тоді Бог відповів йому: «Тепер у тебе немає на це часу. Потрібно було подумати про це спочатку…»


Повернутися
13.03.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.