АНЕКДОТИ №59

80-річному дідусю, який давно нічого не чує, лікар поставив слуховий апарат. Через місяць дідусь прийшов до лікаря на контроль.

— Напевно ваша сім’я у захваті, що ви знову чуєте?

— Я ще нічого їм не сказав, зате вже тричі довелося виправити заповіт.

* * *

У лікарню привозять чоловіка з травмою голови. Сестра заповнює карту, запитує:

— Одружений?

— Ні, це я під машину потрапив.

* * *

Склероз вніс у життя пенсіонера Івана Івановича приємну новизну. Щоранку він прокидається з новою дружиною, не здогадуючись, що це добре забута стара.

* * *

П’яний чоловік приходить додому о 3-й ночі. Дружина починає бити його по голові сковорідкою,

— Ось тобі — година, ось тобі — дві, ось тобі — три!

Чоловік із полегшенням:

— Добре, що о 24-й не прийшов!

* * *

— Як справи у вашого племінника Яші?

— Краще не питайте! Такий ледар, такий ледар! Уявляєте, на вагітній одружився, аби самому нічого робити не довелося!

* * *

Після того як дід із першого разу задув усі 90 свічок, родичі зрозуміли, шо двокімнатна квартира цього року їм не світить.

— Знаєш, Мойша, якщо вже вибирати між Паркінсоном і Альцгеймером, я б вибрав Паркінсона.

— Чому?

— Краще пролити на себе трохи горілки, ніж забути, куди ти поставив цілу пляшку!

Теща починає лаятися із зятем. Зять, киваючи на рушницю, що висить на стіні:

— Мамо, прошу, не доводьте цей спектакль до третього акту.

* * *

На прийомі у терапевта.

— Лікарю, ліки, які ви мені прописали, допомогли. Ви просто чарівник.

— Чарівник — аптекар, а не я. Замість рецепта я вам дав папірець, на якому ручку розписував.

* * *

— Товаришу майор, у вас черевики різні — один чорний, інший коричневий, ви б сходили додому, перевзулися!

— Та я вже ходив — там те саме!

 


Повернутися
13.03.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.