З Україною у серці… і на голові!

Мода на все українське «добралася» навіть до перукарської справи.  У суботу, 14 березня, у Тернополі відбувся ХVІІІ-ий обласний конкурс з перукарського мистецтва «Чарівна зачіска-2015», головним лейтмотивом якого стала національно-патріотична тематика.

Дитячі та весільні зачіски, стрижки, укладки на довгому волоссі, модні «фризури» — усю цю красу створювали кілька десятків майстрів ножиць та гребінця  з області та міста. На конкурсі було близько десятка різних номінацій. Кожна із них мала свою назву і тему. Наприклад, «Два кольори», «Дівич-вечір», «Край мій солов’їний» та інші.

«Цього року, — розповідає голова Ліги перукарів Тернопільщини, член журі Франка Грицик, — в одежі, кольорах та укладках переважала українська тематика. Із представлених робіт стало зрозуміло, що популярне все українське: коси, чуби та оселедці – в зачісках, в одязі – червоні-чорні, жовті-сині кольори.  У зачісках з’явилися нові модні тенденції, тому спеціально була введена номінація «Плетіння»:  «обігрування» коси, проте з додаванням нових елементів.  Мусимо відзначити, що майже усі роботи відрізнялися оригінальністю».

Загалом учасників конкурсу було близько сорока. Наймолодша учасниця – Інна Гірчиця з Тернополя. Дівчині лише 13 років, втім, вона зуміла «втерти носа» багатьом своїм суперникам, показавши на ділі, що має відмінний смак та справжній талант перукаря.

Оцінювали конкурсанток високопрофесійні члени журі, авторитети з Тернополя, Вінниці, Білої Церкви, які відзначили цьогорічних конкурсанток, котрі попри молодий вік показали високу майстерність у перукарській справі.

За підсумками загальнокомандного заліку, найбільшу кількість кубків та дипломів отримала команда перукарів  Тернополя, другі – студенти Тернопільського ліцею моделювання одягу, 3-тє місце за ТВПУ сфери послуг та туризму.

Ольга Трач
Фото автора
 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.