Анекдоти №8

– Кажуть, у Путіна інсульт.

– Будемо молитися за нього.

– Авжеж – за інсульт.

***

Дмитро Пєсков заявив, що президент Путін абсолютно здоровий, а занедужав його двійник.

***

– Чули, у Путіна занедужав двійник?

– А може трійник?

***

Подейкують, знаменитий «єгипетський оркестр» почав репетирувати «Лебедине озеро».

***

Цікаво, що буде раніше – «Лебедине озеро» по російському телебаченню чи втеча на вертольоті Януковича?

***

Увесь світ затамував подих у хвилюючому передчутті: «Путін занедужав! Ну ж бо... Ну ж бо... Ну!»

***

Кадиров відвіз Путіна на лікування в Ленінські Горки.

***

Не знаю, що з Путіним, але Аліна Кабаєва встановила в Інтернеті статус «В активному пошуку».

***

Вимагаємо знайти замовників зникнення Путіна!

***

– Путін не може вмерти.

– Чому?

– Це йому не вигідно.

***

Як повідомив Пєсков, Путін не хворий. У нього перемир’я між душею і тілом.

***

– Пєсков, покажи Путіна.

– Або хоча б Сечіна.

– Або – Іванова.

– Або, на крайняк, покажи балет!

***

Зустріч з Назарбаєвим і Лукашенком перенесено через зустріч Путіна з Каддафі й Чаушеску.

***

Де Путін? Нехай покажуть хоча б голову!

***

Двійник Кадирова готовий померти за трійника Путіна.

***

На «Радіо «Ретро» якийсь Дмитро Медведєв замовив пісню «Опустела без тебя Земля».

***

Кажуть, у Кремлі вже гримують Безрукова.

***

Включив телик. Баян напоготові. Друзі підтяглися. Чекаємо.

Вово, не підведи!

***

– Алло, Вова вдома?

– Так, але за годину виносимо.

***

«Один помер – ну і що? – примовляв Пєсков. – У нас цих Путіних ще є».

***

Цікаво, чи засне Медведєв на похоронах Путіна?

***

Реальність замочила Путіна у сортирі.

***

Путін помер, так і не дізнавшись про розмір своєї зарплати.

***

Ленін у Мавзолеї заклопотано перевертається й гадає: «Підселять чи не підселять?»

***

А ви знаєте, що на Камчатці похорони Путіна вже показали?

***

Зранку Медведєв на всяк випадок надяг вишиванку й узяв у руки Коран.

***

Схоже, Борис Нємцов все-таки вмовив Богородицю...

***

– У Кремлі запевнили, стан здоров’я Путіна прекрасний!

– Але мумію Леніна з мавзолею чомусь винесли...

***

– 5 березня помер Сталін, помер Чавес, зник з очей Путін.

– Таке враження, що 5 березня у пеклі – день відкритих дверей!

***

– Якщо це правда, за престол боротимуться Шойгу, Медведєв і Рогозін.

– Перспектива невтішна: просто війна, селфі-війна або війна з інопланетянами.

***

Коли вже й атеїсти почали молитися за смерть Путіна, Господь не витримав.

***

В Європі почали збирати гроші на пам’ятник хворобі Путіна.

***

Путін знову всіх переграв. Навмисне вмер, щоб засмутити Гаазький трибунал.

***

Тиждень немає Путіна – й нічого не сталося. Америка не напала, Жратва є, серіали є. То навіщо він взагалі потрібен?

 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...