БОРЩ НЕ ДЛЯ БІДНИХ

 Ціни на продукти в Україні не те що не падають, а чи не з кожним днем піднімаються все вище, знищуючи всі сподівання людей на краще життя. Чи не єдиним виходом залишається тільки успішне виробництво, яке зможе покрити потреби населення та знизити вартість продукту. Але чи можливе воно за нинішніх умов? І чого чекати далі селянам, переробникам і споживачам? Це запитання турбує дедалі більшу частку населення. Дуже часто в розмовах можна почути таку фразу: «Раніше вдавалось хоч щось відкласти із зарплати. Тепер мало хто дотягує до наступної, про заощадження вже й не йдеться». При цьому левову частку заробітку доводиться віддавати за харчі. Чи вони й надалі так стрімко дорожчатимуть? Почути оптимістичні прогнози поки що не вдається.

За прогнозами аналітиків продринку та економістів, пише «УМ», український ринок продуктів чекають серйозні зміни. Причини — зниження рівня життя населення та девальвація гривні. Звичайно, прилавки не спорожніють, але асортимент збідніє, а якість товарів нижнього цінового сегмента — дешеві ковбаси, сири, масло, молочні продукти — погіршиться. Також частина фахівців очікує появи дешевої продукції з Європи, виготовленої спеціально для України за нашими стандартами, які поки менш жорсткі, ніж в ЄС. «Через те, що почала працювати зона вільної торгівлі з ЄС, в наші магазини незабаром масово почнуть завозити дешеві макаронні та молочні вироби з Європи. Але на упаковці буде написано, що вони зроблені з перероблених відходів харчопрому, — прогнозує президент Украналітцентру Олександр Охрименко. — У 90-ті роки таке вже було: до нас завозили з Польщі багато дешевих йогуртів, цукерок, печива, рулетів і шоколаду. Такі продукти безпечні для здоров’я, а дешевші вони тому, що робляться за спрощеними технологіями — з використанням замінників натурпродуктів».

Директор інформкомпанії «ПроАгро» Микола Верницький також припускає, що подібні продукти можуть з’явитися, але сумнівається, що їх буде багато: «Не секрет, що в ЄС продукція одного і того ж найменування випускається для внутрішнього ринку — за жорсткими стандартами ЄС, а на експорт — відповідно до вимог країни-покупця, які допускають застосування барвників, стабілізаторів, замінників, заборонених у ЄС. Їх можуть завозити до нас у великих кількостях, тільки якщо буде попит. А чи буде він — покаже ринок».

Наразі ж вартість першої і чи не найголовнішої української страви — борщу — за рік зросла утричі у пісному варіанті і вполовину — у м’ясному, підрахували аналітики. Хоча нiбито за останній тиждень борщовий набір здешевшав на три відсотки. Господині ж переконують: борщ стає чимдалі дорожчим. Натомість продавці запевняють — піднімають ціни помірковано, а на деякі складові навіть опускають.

Ринкові ціни на картоплю, як і на соняшникову олію, різняться. За місяць овочі подорожчали. А от що падає у ціні — то це м’ясо, розповідають продавці. Особливо ближче до вечора.

Чотирилітрова пісна каструля борщу обійдеться в середньому нині у 22 гривні, м’ясна — у майже 75. Але борщ дорожчатиме й надалі, прогнозують економісти, через ту ж таки інфляцію.

«Сьогодні з пенсією, навіть підвищеною, у 1200 гривень прожити важко. Онуки розповідають, що за кордоном пенсіонери подорожують і ні про що не думають. Ми ж рахуємо все чи не до копійки, зважаючи ще й на ціни на «комуналку». Шукаємо товари зі знижкою, хоч якісь акції у магазинах. Витратити більш ніж 300 гривень на місяць на продукти собі дозволити не можемо», — скаржиться пенсіонерка пані Наталя. За її словами, при таких цінах, навіть у її поважному віці доводиться працювати, деколи й на двох роботах. «Хоч і нелегально, без належних умов, вихідних та нормальної оплати, все ж якась копійка», — додає вона.

«Ми тепер беремо більше дешевих ковбасних виробів, сирів, молочних продуктів, бакалії, вони краще продаються», — розповідає топ-менеджер великої торговельної мережі Володимир Молчанов. — Є й преміум-сегмент. Але по ковбасi він, наприклад, обмежений 10-12 позиціями, а рік тому було вдвічі більше. Що стосується середнього цінового сегмента ковбас (100-150 грн./кг) та сирів (80-100 грн./кг), то він зовсім не популярний. Особливо збіднів рибний асортимент, бо орієнтуємося не на імпорт, а на українського виробника. Зараз з’явилося багато приватних рибних господарств, які вирощують коропа, товстолобика, карася». За словами Верницького, найгірше з ковбасами: «Конкуренція велика, і ціну підняти складно. Тому виробники знижують собівартість, додаючи в фарш більше сала, хрящів, а свинину частково замінюючи курятиною».

На думку аналітика консалтингового агентства «ААА» Марії Колесник, через відкриття нашого ринку для євротоварів цінового зростання не буде, але й зниження чекати не варто. «Очікувалося, що наш споживач зможе отримати доступ до якісної європейської продукції за нижчими цінами через скасування мит. Але девальвація гривні «з’їла» всі вигоди, — сказала нам Колесник. — Тому, наприклад, сири і ковбаси з ЄС реалізуються переважно в преміальному сегменті, а теплична продукція, за винятком солодкого перцю, в основному надходить iз Туреччини». Колесник прогнозує, що ціни на українському ринку в найближчі місяць-два будуть визначатися стабільністю гривні. Невеликий вплив може надати сезонність: очікується зниження закупівельних цін на молоко, м’ясо, яйця через весняне збільшення надоїв, приростів і несучості курей, а також подорожчання овочів — через витрати на зберігання.

До речі, в лютому майже на 30% подешевшали яйця, і на 5-7% — цукор. Десяток яєць коштує 15-20 грн., а не 25-27 грн., як у січні, а кілограм вагового цукру — 14,99-15,2 грн. (було 15,7-16 грн.). Верницький пояснює це недавніми інтервенціями цукру на ринок з Аграрного фонду, але прогнозує, що це ненадовго, адже його запаси там невеликі. «В опті ціни на цукор уже ростуть. Ближче до літа можна очікувати, що в роздрiбнiй торгiвлi ціна підніметься вище 20 грн. за кіло», — уточнив нам Верницький.


Повернутися
06.03.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...