Щоб кожне «рох» у радість

Добрий газда знає, що найкраще купувати поросят навесні. Господарі кажуть, що найвигідніше відгодовувати весняних поросят – протягом літа їм можна досхочу давати зелену кропиву, гичку, відходи від овочів, ще й утримувати мало не просто неба. Багато пенсіонерів у період кризи тримають пацят навіть на дачі. Отож, як правильно  вибрати здорове порося на ринку, ми поцікавилися у тернопільського лікаря-ветеринара Тараса Сеня.


– Вибрати здорове порося – завдання не з легких, – розповідає Тарас Михайлович. – Колись на Галичині була спеціальна людина на ринку, котра за окрему плату допомагала вибрати худобу, коней, поросят. Нині ж люди покладаються на власну інтуїцію. Однак є кілька певних ознак за якими важко помилитися у виборі. Ось кілька:

* Перш за все порося повинно бути чистим, з блідо-рожевою шкірою і короткою шерстю. Плями на шкірі сигналізують про грибок чи коросту, а надмірно бліда шкіра — про анемію. Ніколи не вибирайте найбільше порося із довгою, скуйовдженою шерстю – це старе порося, котре не хоче рости, і продавець спеціально кинув його до наймолодших, щоб збути. Часто продавці хитрують,  і щоб порося мало товарний вигляд, поють його чаєм з льону. Тоді шкіра стає блискуча, втім, таке «чаювання» може в подальшому дуже негативно позначитися на здоров’ї «паця».

* Всі частини тіла свинки повинні бути рівномірно розвинуті, голова широка, рило коротке, хвостик закручений. Якщо великий, обвислий живіт, — порося хворе рахітом. Довгі ноги сигналізують про порушений обмін речовин.

*Погляньте,чи нема слизових виділень з носа, це вказує на те, що у поросяти скручені носові ходи.

* Порося повинне бути спокійним, не нервовим тоді воно добре їстиме і швидше набиратиме вагу. Про поганий характер свідчить довге рило. А перевірити вдачу поросяти можна просто витягнувши руку до пачки, де вони  знаходяться. Спокійне порося підніме голову і буде з цікавістю роздивлятися. Прихопіть з собою корм і почастуйте його. Добре порося буде принюхуватися і роздивлятися. Нервове порося ж поводитиметься доволі неадекватно, стрибатиме на стінку ящика.

За словами Тараса Сеня, найкраще поросят купувати парою, тоді вони краще ростуть.

– В ідеалі я б радив купувати поросят на племінних господарствах, – каже лікар. – Хоча, звісно, найкращих вони завше залишають собі на виведення плем’я, втім і з «середнячків» вдасться виростити гарну свинку, адже в них дуже гарна генетика.

Тарас Сень переконаний, що головне у виборі поросяти – власна інтуїція.

– Порося вам повинно припасти до душі, – зауважує він. – Я спостерігаю серед людей таку тенденцію: заходять до хліва, кричать на тварин, обзивають лайливими словами і ще хочуть, щоб вони після того добре росли. Якою енергетикою заряджаєте їх, такий матимете і результат.

Чим годувати малих поросят?

– Перше і основне правило – не перегодовуйте, – застерігає лікар. – Пам’ятайте, що для поросяти нова оселя — величезний стрес  і йому потрібен певний час, щоб звикнути. Забезпечте йому спокійне, тепле і сухе місце. Кілька днів годуйте порося легким вівсяним чи рисовим відваром. Ні в якому разі не давайте в перший день молока. Різка зміна їжі може призвести до загибелі поросяти. Дуже шкідливо годувати свинок перекислою сироваткою. Вона змінює кислотність шлунку, виникає кишкова паличка і розвивається набрякова хвороба.

Що зробити, щоб порося не захворіло?

– Обов’язково провести щеплення від набрякової хвороби через 5-7 днів після покупки, – радить Тарас Сень. – А через два тижні після цього від хвороби Тешена. Це вірусне захворювання свиней, яка характеризується розвитком негнійного енцифаломієліту і появою паралічу. Коли ж так сталося, що ви вирішили перший раз щепити порося, коли воно вже захворіло, то я б не радив цього робити, адже ви можете тим самим ще пришвидшити його загибель. Окрім щеплень, подбайте про мінеральне і вітамінне підгодовування.

 
 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...