АНЕКДОТИ №57

***

Думала, дихати не можу без нього, а виявилося, що нежить.

* * *

Сара Ісааківна, сусідка зверху, із самого ранку так кричала на свою дитину, що Моня теж прибрав квартиру і одягся тепліше.

* * *

Зустріти хлопця своєї мрії нескладно. Складно його потім від чоловіка ховати.

* * *

Живу я загалом добре. Але чомусь таке відчуття, що мій чоловік одружився вдаліше, ніж я вийшла заміж.

* * *

Ізя, візьми дитину на футбол!

— Навіщо? Він ще маленький.

— А чого він кричить просто так!

***

— Учора я виграв у лотерею сто тисяч!

— А як на це відреагувала твоя дружина?

— Вона від радості оніміла.

— Це ж треба — стільки щастя одразу!

* * *

На кордоні оголошення:

«Шановні порушники! У зв’язку з нестачею патронів попереджувальні постріли в повітря більше не робимо!»

* * *

Валер’янка чудово заспокоює. Лише п’ять крапель на 200 грамiв горілки — і нерви залізні.

* * *

Старіємо. Купили з чоловіком порно, подивилися. Дуже сподобався дизайн спальні, кахлі у ванній і стіл на кухні.

* * *

«Ідеального чоловіка можна зустріти на кожному розі», — сказав Бог і створив Землю круглою!

***

Одеське таксі. Водій відчайдушно кермує. Сара робить йому зауваження:

— Водію, ви б не могли їхати обережніше? На мене вдома чекають восьмеро дітей!

— І ви кажете мені про обережність?

* * *

Приходить мама по дитину в садочок. Дивиться — діти в пісочниці сидять із телефонами, а вихователька на лаві спить.

— Що ж ви спите, у вас же всі діти розбіжаться?

— Та куди вони подінуться, у нас Wi-Fi тільки в межах пісочниці.

* * *

Чоловік у розпачі — життя втратило для нього сенс! Він забирається на підвіконня, щоб кинутися з 15-го поверху вниз.

Із кухні виходить дружина, поглянула і каже:

— Хоч би сміття захопив із собою!

***

Літній Лев Соломонович прийшов відвідати коханку, яка живе на 16-му поверсі. Заходить у під’їзд і бачить табличку: «Ліфт не працює з технічних причин». До 4-го поверху він злетів на крилах любові. На 6-му витер піт із чола і дістав валідол. На 11-му сів на сходинки і подумав:

— Господи, хоч би її вдома не було!

* * *

Росiя. Криза. От i вирiшив Путiн обмiняти рублi на тверду валюту. Здав в обмiнник п’ятитисячну купюру, а отримав 20 центiв.

Путiн:

— Оба-на!

Касир:

— Оба-ма!

**

Страшнiше за атомну вiйну тiльки Руський мир.

* * *

Українським воякам заборонено стрiляти по росiйських найманцях та їхнiх посiпаках-сепаратистах, бо Верховний головнокомандувач боїться, що може долетiти до Липецька.

* * *

Крим-реалiї:

Із Путiним у серцi, зi свiчкою в руках i без царя в головi.

 


Повернутися
26.02.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.