ІНКУБАТОР... ДЛЯ ДЕРЕВА

Виростити саджанець у спекотливому кліматі на ділянці без штучного поливу

Експерименти, проведені протягом останніх п’яти років у пустелях та кар’єрах, виявилися успішними: дерева ростуть!

Голландський винахідник Петер Хофф розробив інноваційний пристрій під назвою Groasis Waterboxx. Він дозволяє вирощувати рослини в екстремально посушливих умовах. Навіть у пустелі Сахара з його застосуванням вижило близько 90 відсотків експериментально висаджених рослин.

На вигляд Waterboxx нагадує домашню сушарку для овочів і фруктів, тільки без кришки. Це своєрідний безполивний інкубатор, який збирає воду з нічної роси або опадів, після чого живить нею саджанець протягом тривалого часу. Контейнер запобігає випаровуванню води і захищає коріння від сонця й від дрібних гризунів, а також зберігає постійну температуру кореневища. Обраний господарем саджанець кріпиться на тканинній або картонній основі всередині контейнера, і волога надходить до коріння капілярами.

Система складається з циліндричного корпуса, в якому перебуває близько 15 літрів води, та своєрідної кришки: виготовлена у вигляді перевернутого конуса, вона дозволяє захоплювати стоки. За рясних опадів активізується запобіжний клапан, який витягує зайву воду. Всередині кожного контейнера передбачено місце для посадки двох саджанців.

 За останні п’ять років система Waterboxx успішно впроваджена на п’яти екстремальних ділянках (пустелях та колишніх кар’єрах) загальною площею 65 гектарів. Виживання рослин склало 80-90 відсотків, хоча раніше тут не приживалося і 5 відсотків висаджених дерев. Експериментаторам вдалося виростити більше 25 сортів дерев та кущів й істотно збільшити біорізноманітність на позбавлених рослинності просторах.

 Перший прототип пристрою виготовляли із пластику, але швидко замінили його на перероблений картон, значно здешевивши виробництво.

 

Цей винахід може допомогти боротися зі спекотним і сухим кліматом, бо дозволяє вирощувати дерева і кущі в місцях, де зовсім немає води.


Повернутися
26.02.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…