ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №56

Сталося це в середньовіччі. Чоловік, що керував будівництвом собору, вирішив подивитися як працюють каменярі. Він підійшов до них і попросив розповісти про свою роботу.

 Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: «Тобі що, повилазило? Не бачиш — камінь лупаю, хай йому грець».

Другий спокійно відповів: "Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини".

А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся, і з гордістю сказав: "Я будую майбутнє "!

Наступного дня саме він очолив будівництво.

Нам так бракує в Україні третього каменяра... Наші очільники ніяк не усвідомлять, яку державу будують. Бо сьогодні вони бояться майбутнього, не можуть чи не хочуть розібратися з минулим, та оминають можливість збагнути теперішнє, вкотре наступаючи на ті самі граблі...

Процес будівництва змінює як самого творця,так і його долю. 

Адже майбутнє - це не те, куди ми йдемо, а те, що ми створюємо.


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…