РАЗ, ДВА, ТРИ, ЛАМПОЧКО… ЕКОНОМ!

Зараз ні в кого не викликає сумніву те, що світлодіодні та компактні люмінесцентні лампи набагато ефективніші, ніж лампи розжарювання, які потрібно замінити.

«Екотаун» досліджував, через скільки років окупиться вартість нових ламп, якщо вони будуть працювати різну кількість годин на день.

Для прикладу ми взяли 4 лампи одного виробника*, що відповідають по світловому потоку лампам розжарювання 60 Вт і 100 Вт.

Як  розраховували:

Для люмінесцентної лампи на 12 Вт: зменшення споживання електроенергії в рік при заміні лампи розжарювання 60 Вт на еквівалентну люмінесцентну 12 Вт при роботі 1000 год у рік або 2 год 45 хв в день:

(0,06 -0,012) *1000=48 (кВт*год).

Буде зекономлено:

з 01.03.2016 р. - (48/2)*0,99+(48/2)*1,29=54,72 (грн) - у перший рік,

з 01.03.2017 р. - 48*1,68=80,64 (грн) – наступних щороку.

Тоді термін окупності лампи буде такий:

У перший рік окупиться 54,72 грн, решта 8,28 грн окупляться через 8,28/80,64=0,1 рік. Разом 1,1 рік або приблизно 1 рік і 1 місяць.

Аналогічно розраховували і для решти ламп.

Отже:

Дані розрахунків показують, що при роботі ламп 1000 год у рік їх вартість окупиться на другий рік після покупки, тобто коли ще діє гарантійний термін експлуатації.

Якщо лампи працюватимуть щодня вдвічі довше, то й термін окупності скоротиться приблизно вдвічі. А далі почнеться чиста економія від заміни лампочки.

Якщо ж лампи працюватимуть до 15 хв на день, то термін окупності розтянеться на 7-15 років. Тоді кожен для себе має вирішити, чи варто міняти лампу.

А міняти люмінесцентні на діодні лампи при роботі 1000 год у рік не варто, оскільки заміна окупиться тільки через 13-22 роки.

* Для прикладу використовували лампи фірми Phillips. Ціни на лампи вказані станом на 17.01.2016 р.


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…