ХОЧ РОБОТА — НЕ ВОВК, БЕЗРОБІТНИХ МЕНШАЄ…

Незайняті та безробітні громадяни. За січень 2016 року в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернулися 430 громадян, які проживають в м. Тернополі, що на 41 особу менше ніж за аналогічний період минулого року (471 чол.). Чисельність незайнятого населення, зареєстрованого протягом січня 2016 року у міськрайонному центрі зайнятості, з урахуванням зареєстрованих на початок року, склала 2733 чол., що на 774 особи менше, ніж на 1 лютого 2015 року (3507 чол.).

Станом на 1 лютого 2016 року на обліку в центрі зайнятості знаходилися 2337 незайнятих громадян з числа осіб, що проживають в м. Тернополі ( на 1 лютого 2015 року – 2881 чол.).

Станом на 01 лютого 2016 року на обліку в центрі зайнятості перебували 1939 безробітних громадян, що на 647 чол. або на 25,0% менше, ніж на відповідну дату минулого року (2586 чол.). Жінки складають 69,2% від загальної чисельності безробітних (1342 особи). Зменшився відсоток молоді до 35 років серед безробітних з 60,4 % на 01.02.2015 року до 55,2 % на 01.02.2016 року.

В 2016-му  232 підприємства міста подали інформацію до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості про наявність 576 вільних робочих місць та вакантних посад ( на 01.02.2015 р. – 582 вакансії), у тому числі потреба для заміщення на посади службовців – 199 місць, для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями – 27 місць.

Всього за січень 2016 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості отримав від 269 підприємств міста інформацію про наявність 913 вільних робочих місць та вакантних посад.


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...