МИ «ВИПУСКАЄМО» НОВІ ДОРОГИ ТА АРМІЮ ЧЕРЕЗ НЕЗАКРУЧЕНИЙ КРАН

На чому можна зекономити у вашому домі

Україна щорічно втрачає 185 мільярдів гривень через неефективне використання енергоносіїв.

Як зменшити витрати енергії і, відповідно, зекономити гроші розповіла Поліна Башкіна, волонтер Energy Evolution UA для Української правди життя. Близько місяця українка змінювала своє ставлення до споживання енергії і описала власний досвід наприкінці експерименту.

 Енергоефективність – це вже питання національної безпеки, а не тільки власного гаманця.

Мене було складно викрити в зайвій в екосвідомості. Кожен день я із задоволенням витягувала 333 кінські сили з 4,5 літрового мотора, навідріз відмовлялася вимикати прилади з розетки. А, йдучи з дому, залишала собаці світло, тому що «їй темно і самотньо».

Мої рахунки автоматично оплачуються інтернет-сервісом, я ніколи не звертаю увагу на цифри у квитанціях, і економити мені, як і багатьом з вас, було не комільфо.

Про енергоефективність я знала тільки те, що без хабарів ЖЕКу навіть лічильників не встановити, а якщо і встановиш, тобі все одно не прийдуть їхні опломбувати – і тут несподівано для себе опинилася в Національному екологічному центрі України.  Стислі часові рамки і «брат біля воріт» мотивують зробити щось значуще для країни. Я починаю екологічний експеримент.

 Я починаю студіювати першоджерела – вникаю: адже у мене, дитини Радянського Союзу, крім речівки «Крапля за краплею, крапля за краплею – і океан, закрийте кран», схоже, в голові нічого і не відклалося. «Абстрактна» економія незабаром набуває цілком зрозумілі обриси.

З’ясовується, що Україна імпортує 40% всіх енергоносіїв. При цьому ми щороку втрачаємо 185 млрд. грн. через неефективне використання енергії. Виявилося, що 35% – це втрати населення, наші з вами втрати.

Українець примудряється «спожити» удвічі більше не тільки, ніж енергосвідомий норвежець, але навіть ніж житель Болгарії – країни зі схожим кліматом.

Ну, добре. +185000000000 Щорічних втрат – це багато чи мало? Виявляється, це 3100 км доріг 1 категорії («автобан») щорічно (для порівняння: відстань між Львовом і Донецьком – 1230 км). Це – 925 нових вітчизняних поїздів. 185 млрд. – це 8 бюджетів України на освіту, 16 бюджетів на армію або більше 6000 (!) бюджетів на енергоефективність.

Далі більше. З’ясовую, що я, так само як і кожен українець, віддала $ 280 за російські енергоносії в 2013. 150 млрд. грн. заплатила Україна за імпорт російського газу і ядерного палива. Тут у мене наступає патріотичний шок, який дає необхідну енергію і аргументи, щоб діяти.

Стає абсолютно ясно: енергоефективність – це вже питання національної безпеки, а не тільки власного гаманця.

З чого починається енергетична революція

Останні пару тижнів вже не відчуваю себе скнарою, коли закриваю кран під час чищення зубів або миття голови – переді мною «маячить» велика мета – Енергетична Еволюція в Україні. Холодний душ вранці приємно бадьорить; і взагалі, доктор Комаровський стверджує, що холод – це корисно. Відмовляюся від прання при високих температурах і стежу, щоб завантаження пральної машини була повною.   

А ще відключаю прилади з розетки (так можна зберегти до 8% електроенергії). Модель поведінки, побутові звички поступово змінюються – і я розумію, що це не так страшно, як могло здатися. Це ніби гра: ти немов заново вивчаєш свій будинок, квартиру, шукаєш, де можеш допомогти йому стати ефективніше. У той час, поки ми з вами мріяли про розумний будинок, наші будинки мріяли про розумних господарів.

Але наскільки відчутними будуть ці маленькі кроки? Чи здатні вони істотно вплинути на ситуацію? Надія є. З’ясовую, що споживання енергоресурсів можна скоротити майже вдвічі – ~ на 45,8%. Це ~ 29,3 млрд. куб. м. природного газу – більше, ніж Україна імпортувала з РФ в 2013.

Та й на одному тільки опаленні житловий сектор може заощадити більше 30 млрд. гривень на рік.

Якщо почати берегти газ, воду, електроенергію, тепло, кожна сім’я може заощадити на комунальних послугах близько 2500 грн. на рік. Для когось, між іншим, це місячна зарплата. На що б ви її витратили?


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...