В ОДНІЙ КНИЗІ — ТВОРЧІСТЬ ТА КРАЄЗНАВСТВО

Унікальний альманах «Поетична топоніміка» презентували у Тернополі  

Книга, яку написали 77 авторів, розкриває мальовничість українських сіл та міст в прозі й у віршах. Збірник містить у собі дослідження та спогади про свою малу Батьківщину 8-ми авторів з Тернопільщини, в тому числі і співавторів з зарубіжжя, які є корінними тернополянинами - Наталії Дудки з Тунісу і Надії Козак з Канади. Автори видавали збірник за свої кошти, тому це майже волонтерська діяльність,повідомляє «20 хвилин».

Збірник містить у собі дослідження та спогади про свою малу Батьківщину 8-ми авторів з Тернопільщини, в тому числі і співавторів з зарубіжжя, які є корінними тернополянинами - Наталії Дудки з Тунісу і Надії Козак з Канади. Автори видавали збірник за свої кошти, тому це майже волонтерська діяльність. 

- Це унікальне поєднання творчості та краєзнавства, - каже редактор-упорядник альманаху Любов Сердунич. - Я видала чимало збірників, в тому числі і міжнародних, але мені хотілось зібрати твори, які зможуть послужити майбутнім поколінням. Ми повинні знати про місця, в яких ми народились та виросли. Чимало людей навіть не знають дати заснування свого села чи міста. Села зникають, бідніють, а з ними і пам’ять. Багато авторів, які не писали на історичну тематику вирішили внести "свою лепту". Можливо вони будуть єдиними літописцями свого села.

Книгу «Поетична топоніміка» можна почитати у бібліотеках Тернополя, зокрема і в обласній науковій бібліотеці.

 


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...