АНЕКДОТИ №55

 — Яких видатних провокаторів ти знаєш?

— Тільки одного — єврей Мендельсон.

— Боже, чому?

— Для мільйонів дурнів він написав ніжний і заманливий «Весільний марш», а сам усе життя прожив самотньо i спокійно.

— Люба, а чому котлети різного розміру?

— Ну ти ж сам хотів різноманітності в їжі!

* * *

Купила гель для ніг «Кінська сила»! У п’ятницю намазала гель — два дні не могла додому потрапити, проскакувала повз!

* * *

Запис у книзі скарг і пропозицій привокзального кафе:

— «Поїв фрикадельки і картоплю фрі. Закреп пройшов. Дякую».

* * *

В Одесі на Привозі:

— Жінко, що ви думаєте? Живий короп — п’ять хвилин тому плавав!

— А чого він не рухається і зябра у нього бліді?

— Мадам, він застиг і зблід від хвилювання, коли побачив вашу сліпучу красу!

* * *

- О Боже, чому світ такий жорстокий??? Чому прекрасні творіння світу цього можуть робити так БОЛЯЧЕ?!
- Що з тобою?
- Гарячим вареником обпікся...

* * *

В нас два основних способи боротьби з проблемами:
1. Та пішло воно все на фіг.
2. Прорвемося.

* * *

- Що будеш робити, якщо тебе виженуть з дому?
- Мене трохи напружують такі запитання, мамо...

* * *

Дві блондинки в гуртожитку. Одна пролила кип'яток на підлогу та й каже:
- Як цю воду витерти, вона ж гаряча.
Друга каже:
- А ти долий холодної і витирай.

* * *

В добі 24 години, а в ящику 24 бутилки пива. Думаєте, це просто так? СПІВПАДІННЯЧКО?

* * *

Гроші хитрі падлюки! Я на вулицю - вони за мною. Я додому - вони ніфіга.

* * *

Один хлопчик не вмів вимовляти слово шість, прийшов якось одного разу у магазин і каже продавцеві:
- Дайте мені сім пачок масла, одну не треба.

* * *

- У тебе зараз щось в житті відбувається?
- Так.
- Що?
- У мене макарони варяться.
- А якщо серйозно?
- Ти думаєш є сенс брехати щодо макаронів?

 * * *

- Вчора у нашу квартиру заліз злодій.
- І що? Взяв щось?
- Та де там! Лежить у лікарні. Дружина подумала, що це я повернувся так пізно...


Повернутися
12.02.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.