ЯКЩО КЛИЧЕ У МАНДРИ ДОРОГА…

З-поміж найколоритніших туристичних «родзинок» Західної України — дві з Тернопілля

 

1. Розгірче (Львівська обл.)

Однією із історично-культурних цінностей Львівщини є Печерний монастир, який знаходиться поблизу села Розгірче. Це цілий монастирський комплекс який знаходиться в печерах і представляє собою унікальний зразок наскельного сакрального будівництва XIII-XVI століть. Таке будівництво не є типовим для теренів Галичини.

Сам монастир знаходиться на пагорбі, звідки відкривається прекрасний краєвид на всю навколишню місцевість і долину річки Опір. Скельні печери монастиря розташовані в два яруси. На нижньому ярусі розташовувались житлові приміщення, а на верхньому – церква, на місці якої зараз розташована маленька ікона, яка встановлена у 2003 році.

2.Тараканівський форт (поблизу с. Тараканів, Рівненська обл.)

Неподалік від Дубно знаходиться перлина фортифікаційного мистецтва — Тараканівський форт, котрий був збудований для укріплення західних кордонів Російської імперії у ХІХ ст. і був цілком самостійною військовою одиницею. Займаючи площу понад 4 га та маючи 7 підземних рівнів, він уміщав на своїй території хлібопекарню, пральню, церкву, морг, телефонний зв’язок і 3 колодязі з водою та інші споруди, необхідні для життя гарнізону. У наш час Тараканівський форт зустрічає відвідувачів складною системою підземних ходів, тунелів, приміщень, ДОТів, сходів. До форту можна потрапити через входи у чотирьох ровах, які оточують будівлю.

3. Джуринський (Червоногородський) водоспад (с. Нирків, Тернопільська обл.)

Джуринський водоспад вважається найвищим рівнинним водоспадом, хоча про нього знає не так багато людей поза Тернопільщиною. Висота найвищого з трьох каскадів – аж 16 м. Джуринський каньйон, де і знаходиться Червоногородський водоспад, входить в десятку найкрасивіших місць України. За переказами старих людей, водоспад штучно утворено турецько–татарськими полчищами, які в 1620 році після перемоги польських і козацьких військ все руйнували на своєму шляху від м. Кам’янець-Подільського до Львова і Перемишля. Справа в тому, що річка Джурин, колись була досить повноводна. Вона робить у Червоногороді кількакілометрову петлю, омиваючи своїми водами червоногородське поселення. Для того, щоб здобути замок, від якого до сьогодні залишились тільки башти, туркам довелося перерубати кам’яний кряж і пустити води до повноводного Джурина на водоспад, звільнивши таким чином собі шлях до замку. Але то легенда, а водоспад існує.

4. Заліщики (Тернопільська обл.)

Заліщики – невеличке курортне містечко лежать у мальовничій долині на лівому березі Дністра в південно-західному Поділлі, немов би на півострові. Дністер витанцьовує навколо цього райцентру на півдні Тернопільщини такі вихиляси, що, здається, от-от задушить невелике місто в своїх глибоких обіймах. Заліщики від обіймів не пручаються, адже саме завдяки височенним берегам Дністра це подільське місто може похвалитися середземноморським кліматом. Протилежний буковинський берег Дністра, що оточує Заліщики з трьох сторін, а зокрема з півдня і сходу, підноситься над рікою 70-120 метрів високою і стрімкою стіною. Саме з цієї сторони відкривається запаморочливий вид на все місто та на Дністрову меандру. Побачити на власні очі це неймовірне місце можна під час мандрівки Тернопільщиною.

5. Бакота (поблизу смт. Стара Ушиця, Хмельницька обл.)

Бакота – це місце, якого немає на карті, такий собі неіснуючий рай. Зараз так називають території вздовж берегів Дністра поблизу залишків одного з найстаріших монастирів України. Тут над кришталевою водою витає дух вікової історії. Бакота – село, Колодіївської сільської ради Кам’янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних. Тепер – частина національного природного парку «Подільські Товтри».

6. Манявський водоспад (с. Манява, Івано-Франківська обл.)

Це один з найвищих і найкрасивіших карпатських водоспадів. Розташований він у мальовничій ущелині серед стрімких гір. Висота Манявського водоспаду — близько 18 метрів. Нижче і вище за течією є кілька двометрових порогів. Поблизу у лісі на скелі над річкою зберігся старовинний монастир-скит XVII в. Його заснував виходець з Афону монах Йов Княгинецький. Колись цей монастир був обнесений кам’яною стіною, за якою жителі сіл ховалися під час нападів турків і татар. У минулому тут знаходилась бібліотека стародруків. За переказами, сюди неодноразово навідувався один з ватажків опришківського руху Олекса Довбуш. Красива Карпатська природа, чисті гірські річки та повітря, цікаві маршрути для зеленого туризму, святі місця і спокій мають цілющий вплив на кожного, хто хоче відпочити від великого міста. Відпочити та духовно збагатитись можна під час нашої мандрівки, яка охоплює й інші сакральні об’єкти Галичини.

7. Поповичі (Львівська обл.)

У ХІХ ст. відповідно до концепції безпеки Австро-Угорської держави Перемишль було обрано стратегічним пунктом, тому навколо міста, на пагорбах, що його оточують, був побудований 45-кілометровий пояс оборонних укріплень. Це була одна з найбільших фортець Європи, яка складалася з 57 фортів, 6 з яких зараз знаходяться на прикордонній території України і доступні для огляду туристів. Найкраще збережений форт – це «Дзєвєнчиці». Цей із фортів зберіг свою багатоярусну будову, а стежка, що поряд рову біля форту має багато відгалужень. Форти, які знаходяться північніше до кордону, це – «Лисічка», «Биків» і «Плешевичі» – збереглися набагато гірше. Північніше знаходиться форт «Марушка Ліс». А від форту «Лисічка», на жаль, залишилися руїни. Кожен із фортів розташований на пагорбі та оточений ровом. Цікавим є й те,що у цій місцевості щороку в перші три дні липня проводять фестиваль мистецтв «Fort.Missia».

8. Урочище “Прийма” (поблизу м. Миколаїв, Львівська обл.)

Урочище Прийма, унікальне за своєю красою та історією, знаходиться за 2 км від м. Миколаєва Львівської області. За словами археологів, саме біля Миколаєва збереглися залишки давньоруського городища, зокрема його печери. Якщо ви любителі прадавнього минулого та історичних розкопок, то тоді вам буде цікаво відвідати й «житло» неандертальців, яке було знайде на території урочища. Та найцікавіше чого його варто відвідати — це абсолютно фантастичний та нереальний зовнішній вигляд цього гроту-поселення.

9.Тунель кохання (поблизу с. Клевань, Рівненська обл.)

Тунель утворили зарості дерев, кущів, які сплелися між собою у конструкцію арочної форми. Побачивши це вражаюче зелене диво вперше, важко повірити, що створила його сама природа, а не якийсь ландшафтний дизайнер. Починаючи з травня, листя дерев та кущів у поєднанні з квітучими рослинами утворюють навколо залізничної колії наче вкритий шовковистим зеленим килимом тунель.

Одна з легенд стверджує, що таке чудо природи з’явитися після трагічної смерті однієї місцевої пари закоханих. Проте, швидше за все, природа змогла створити Тунель кохання після того, як колію трохи занедбали і припинили вчасно обрізати гілля. Дерева та кущі розрослися, товарний потяг, який ходив тут щодня, скеровував напрям їхнього росту — так і утворилася природня арочна конструкція, котра тепер стала улюбленим місцем туристів та молодят.


Повернутися
12.02.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…