Як у Монастирськах поети «посиденькували»

У Монастириській центральній районній бібіліотеці відбувся літературний вечір “Творчі посиденьки”, який зібрав молодих поетів Монастириська.

У тихій і затишній атмосфері присутні насолоджувались поезією молодих авторів та ліричними музичними відступами.

У зустрічі взяли участь майстри слова Оля Шпак, Валя Данча, Аліна Вовчак, Христина Головач, Галина Дзьоба, Наталя Полюга та Ірина Легка, яка, окрім поезії, виконала власні пісні.

Як зазначила одна з учасниць заходу Ірина Легка, посиденьки, безумовно, вдалися. «Нас було небагато, але затишку і тепла вистачало. Це, треба признатися, найпродуманіший у естетичному плані літературник, на якому мені пощастило побувати: ці  естетично сервіровані столи з різними печеньками/чаями/прянощами/вершками і т. д. треба було бачити! Дякую всім, хто прийшов, хто святково облаштував нам читальний зал, ділився своєю творчістю або ж просто спостерігав. Думаю, це не останнє дійство такого формату..». Поділився враженнями про побачене й почуте і заступник голови Монастириської РДА Павло Дронь: «Я вражений  молодими  поетичними  творіннями, що  хвилювали  тонким  доторком  до високої  сфери  мистецтва. Адже поезія — це  своєрідний  код  розуму, душі, таланту. Діапазон  художнього  самовираження  наших  поетес  дивував  обсягом - від  патріотичної  лірики  до  філософських роздумів, від глибокої сфери  людських  почуттів  до  розвою  дивної  фантазії.  В їхніх рядках причаївся багатий  внутрішній  світ поета. Там нуртує пристрасть, захоплення красою, нотки відвертої  інтимності, шепіт сповіді, поєднання музики і  молитви…

Півнатяк, півслово, штрих, довершений  образ, нерозділене кохання, самотність,  цнота, гармонія втіхи, радість єднання  закоханих, ніжність жіночого щастя, втаємниченість богемного жіноцтва…

Я вдихав ці пахощі талановитих  сердець  та  відчував легку збентеженість…

Успіхів  вам, творчих  вечорів  та  гарних  прихильників!»

Любов МАЛЯРСЬКА,
директор районної
централізованої
бібліотечної системи.
 
 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.