Золотий… батон. Чому дорожчає хліб?

Естафету подорожчання продуктів віднедавна перейняв і хліб.  На початку року на Тернопіллі уже зростали ціни на хліб — приблизно на 10%. Виробники пояснювали, що через девальвацію гривні зростає собівартість — дорожчає борошно, пально-мастильні матеріали, енергоносії. Але у березні ціни пішли вниз: зернові, олійні, пально-мастильні матеріали подешевшали, тому що курс долара знизився. Чому ж тоді піднімаються ціни на хліб — питання далеко не риторичне, адже вони, ціни, невпинно повзуть вгору — там буханець подорожчав на 10 копійок, там — на 20, там, дивися, і на гривню-дві... Найбільше відчули подорожчання «продукту№1» мешканці столиці: у Києві та області «через подорожчання складових собівартості» вартість хлібу зросла на 30%.   «Ми змушені підняти ціни, щоб таким чином хоча б покривати витрати і виходити в нуль», — пояснили у прес-центрі «Київхліба» і запевнили, що більшого подорожчання поки не планується, а як тільки курс долара знизиться до економічно обґрунтованого, підприємство знизить ціни на хліб.

Стрімке подорожчання торкнулося не тільки столиці.  Ціни на хліб від деяких тернопільських пекарень не надто відрізняються від столичних (хоча офіційна середня зарплата у Тернополі у два рази менша): середня вартість буханця білого хліба коливається від 7 до  8,5 гривень. Утiм, у багатьох магазинах можна побачити ціну і від 8 до 9 гривень за буханець, а подекуди — і більше 10-11 грн. Трішки зекономити можна у мережах великих супермаркетів, де налагоджене власне виробництво хлібобулочних виробів, тому націнка незначна.  Між тим, антимонопольний комітет заявив, що підвищення цін на хліб  - необґрунтоване, адже ціна на зерно залишилася у межах 3500 гривень за тонну, тобто такою ж, яка була встановлена восени минулого року.

До речі,  ціни піднялись не тільки на хліб. Порівнявши вартість споживчого кошика з минулорічними показниками, бачимо, що якщо на початку 2014 року мiнiмальна вартість споживчого кошика одного дорослого українця становила близько 1000 грн. на місяць, то уже в грудні набір, куди входили засоби гігієни, а також хліб, м’ясо (ковбаса), сало, риба, молоко,сир твердий, яйця, картопля, гречка, рис, макарони, фрукти та ягоди, обходився щонайменше в 1400 грн., а нині ж за це потрібно викласти 1800 грн., з яких 1050 грн. підуть на продукти харчування. Ситуація більш ніж дивна на тлі запевнень міністра аграрної політики України Олексія Павленка, що запасів продовольства на складах удосталь і причин для паніки немає. Тут одне з двох: або таки політика уряду не надто продумана, або власники магазинів використовують будь-який спосіб для власної наживи. В обох випадках крайнім виявляється покупець.

 
 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...