АНЕКДОТИ №54

Краса — це страшна сила, а з роками вона стає все страшнішою і страшнішою.

* * *

— Скажіть, а що в дівчині важливіше — розум або краса?

— Розумне запитання.

— Гарна відповідь.

* * *

Уночі у квартирі хірурга лунає телефонний дзвінок:

— Лікарю, мій чоловік мене образив!

— Через це ви будите мене серед ночі?

— Рiч у тiм, що йому необхідно терміново накласти шви!

* * *

— Розочка, а вас можна?

— Сьома, а ви зумієте?

— Та вже як-небудь.

* * *

— Сєня, тобі було погано в Одесі й ти поїхав в Америку?

— А ти що, не хочеш померти на сiм годин пізніше?

* * *

Береженого Бог береже, подумав Мойша, коли в нього закінчилася паста в ручці під час розпису в РАЦСі.

Шукаю чоловіка! Принців прохання не турбувати! Радикуліт не дозволяє прогинатися під царську особу!

* * *

На вулиці ожеледь. Мрія про те, що всі чоловіки будуть біля моїх ніг, починає здійснюватися. Поки йшла на роботу, двом допомогла встати, а з одним навіть полежала.

* * *

Відучив дружину купувати книжки типу «Краса і здоров’я» та «Ідеальна фігура за два тижні», просто показавши фото їхнiх авторів.

* * *

Сьогодні Петров прокинувся з думкою про те, що краса врятує світ. Потім подивився на дружину і зрозумів, що світ уже не врятувати.

Даішник на мотоциклі наздоганяє мужика на «Запорожці» і кричить йому:

— Ви хоч помітили, що ваша дружина випала з машини півгодини тому?

— Слава Богу! А то я вже злякався, що оглух!

* * *

Новинка! Суперкрем для обличчя! Він не тільки робить вашу шкіру ніжною й гладенькою, а й викликає глибокі зморшки заздрощів у ваших подруг!

* * *

Дружина з чорним поясом iз карате — це міцна сім’я, виховані діти, ввічлива свекруха, люблячий і вірний чоловік.

— Хаїм, що сталося?

— Так купив два лотерейних білети і на один виграв машину.

— Так це ж чудово! Чого ж ти засмутився?

— У мене таки серце кров’ю обливається, ну навіщо я другий білет купував?

На сільському весіллі заможна дама вибирає для себе вишуканий напій:

  — Це «Хенесі»?

  — Це самогонесі!

* * *

У неділю наші жінки відпочивають за системою — «ВСЕ ВКЛЮЧЕНО!»

Включені пральна машинка, духовка, пилосос, праска і... комп’ютер!

* * *

У магазині дівчина вибирає костюм на карнавал:

— Скільки коштує костюм Сніжинки?

— П’ять тисяч!

— Дорого. А костюм Попелюшки?

— Сім тисяч.

— Дорого. А костюм Баби Яги?

— Це ж дзеркало.

* * *

— Анюта, ось тобі шоколадка, пригости дідуся і бабусю.

— Дідуся пригощу, а бабусю — ні!

— Чому ?!

— Дідусь відмовиться, а бабуся, як завжди, відкусить!

* * *

— Сьомо, чому ти зі своїм перукарем завжди говориш тільки про погоду?

— А що, ти хочеш, щоб я розмовляв про політику з людиною, яка водить бритвою у мене по шиї?

* * *

В одеській філармонії карманник на фортепіанному концерті дивиться на піаніста й бурмоче:

— Такі чудові пальці і такими дурницями займається!

* * *

— Так що ж нам експортує Бразилія?

Студент мовчить.

— Ну добре. Ось вам пряме запитання: що ви п’єте вранці?

Студент приголомшено:

— Професоре, невже експортують розсіл?

* * *

— Ізя, запам’ятай! Мовчання у мене — не знак згоди! Це провісник біди!


Повернутися
05.02.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.