ЄВГЕН КОМАРОВСЬКИЙ: “В УКРАЇНІ ЕПІДЕМІЇ ГРИПУ НЕМАЄ!»

В Україні немає загальнонаціональної епідемії грипу, а кількість померлих від цієї хвороби – це специфічні «фокуси» медичної статистики.

Про це в інтерв’ю «Апострофу» розповів відомий український лікар Євген Комаровський.

«Ніякої загальнонаціональної епідемії немає і не буде, принаймні грипу. Епідемія коклюшу вже є, а епідемія дифтерії – на порядку денному... Я глибоко переконаний у тому, що кількість померлих від грипу – це специфічні «фокуси» медичної статистики з урахуванням деяких соціальних факторів, що впливають на реєстрацію захворюваності. Повірте, можна написати, що хворий помер від грипу – і прогриміти на всю країну, а можна написати, що причиною смерті є ішемічна хвороба серця та серцево-судинна недостатність, а грип – лише супутнє захворювання, і бути благополучним регіоном», – пояснив лікар.

Він також акцентував на тому, що Міністерство охорони здоров’я України повністю провалило роботу із запобігання епідемії і не провело своєчасну вакцинацію людей, які входять до групи ризику: вагітних, пенсіонерів, астматиків, сердечників, діабетиків.

«Цю роботу повністю провалено на всіх рівнях державної влади. Жоден із померлих не був щеплений. Усе інше – карантини, масковий режим, черги в аптеках по противірусні засоби – це псевдонаукова імітація активності», – пояснив лікар.

Євген Комаровський додав, що через 3-6 тижнів в Україні зменшиться кількість хворих на грип та ГРВІ.

Нагадаємо, з початку епідемічного сезону в Україні зареєстровано 185 лабораторно підтверджених летальних випадків грипу, з них 4 дітей віком до 17 років.


Повернутися
05.02.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...