ШВЕЙЦАРСЬКІ СКРИПКИ ДЛЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ МУЗШКОЛИ

 Двоє  музикантів зі Швейцарії віолончеліст Денис Северін та піаніст Наталія Корсунська 3 лютого дали концерт в нашому місті. Виступали вони на сцені обласної філармонії з Тернопільським симфонічним оркестром. Але до Тернополя виконавці і педагоги приїхали не тільки зіграти для публіки. Усесвітньо-відомі музиканти прибули до Тернополя, аби виконати благородну місію – подарувати вихованцям музичної школи дві скрипки, а також провести безкоштовний майстер-клас для молодих талантів, пишуть topnews.in.ua.

 Відразу два відкритих майстер-класи пройшли 4 лютого у 1-й музичній школі, опріч того, музиканти подарують дві скрипки для обох музичних шкіл Тернополя.

Швейцарські музиканти-віртуози Денис Северін і Тетяна Корсунська розповіли журналістам, що діють від Асоціації "Мистецтво без кордонів". Саме ці "добрі серця" допомагають майбутнім віртуозам не полишити свій дар, даруючи музичні інструменти.

В Україні, які і в решту пострадянських країнах, держава ніби махнула рукою на свої мистецькі таланти, платячи копійки та не забезпечуючи найнеобхіднішим навіть спеціалізовані школи. За словами Дениса Саверіна, оплата титанічної праці музикантів більше схожа на благодійність, а у Європі у людей очі на лоба лізуть від здивування, що діти просто не мають з чим виступати. Відтак і дарують свої старі інструменти підростаючому поколінню віртуозів.

"Ми уже не вперше робимо такий жест, - каже музикант, - Ми уже подарували близько десяти скрипок в музичні навчальні заклади України. Це і Харківська консерваторія, і Вінницьке училище. Також у нас є декілька стипендіатів, яких ми підтримуємо".


Повернутися
05.02.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.