ЗАРПЛАТА, ЯКА НАС... НЕ ГОДУЄ

За даними Держкомстату, розмір наших мінімальних зарплат не переглядався з вересня 2015 року. Водночас саме від «мінімалки» залежить розмір отриманих нами виплат. Ця залежність передбачена чинним законодавством. А від чого чи від кого залежить розмір самої мінімальної зарплати? Яким має бути співвідношення між зарплатами працівників різної кваліфікації? Чи дозволяє сьогоднішній стан економіки України вести мову про підвищення зарплати?

З цими та іншими запитаннями «Україна молода» звернулася до керівника відділу проблем заробітної плати Інституту праці та зайнятості населення Олени Скрипник.

Така мінімальна «мінімалка»

— Олено Петрівно, з чого виходять, коли встановлюють розмір мінімальної зарплати?

— Згідно з чинним законодавством, розмір «мінімалки» визначається в результаті переговорів між державою, профспілками й роботодавцями. Однак останнім часом я не чула, щоб розмір мінімальної зарплати був предметом переговорів. Він встановлюється волюнтаристським шляхом. Уряд просто орієнтується на розмір заробітної плати працівників першого розряду в бюджетній сфері. Перший розряд — це некваліфікована праця — прибиральники, двірники тощо. Фінансові можливості нашого бюджету доволі низькі, тому розмір мінімальної зарплати занижується. За нинішніх обставин уряд просто не має іншого виходу

— Тобто занижується розмір мінімальної зарплати, щоб покрити потреби бюджетної сфери?

— А що поробиш, якщо немає фінансування?

— Як на розмір зарплати впливає тарифна система оплати праці, яка діє в нашій країні?

— Мінімальна зарплата закладається в тарифну систему, вибудовується градація зарплати за розрядами залежно від мінімальної.

Усе про тарифні розряди в бюджетній сфері можна знайти в урядовій постанові №1013 від 9 грудня 2015 року. Заробітна плата для працівників першого тарифного розряду там передбачена у розмірі 1378 гривень, тобто на рівні мінімальної зарплати. Другий розряд — на 5 гривень більший, третiй — іще на 10 гривень більший. Вчителі, наприклад, — це дев’ятий розряд, 1925 грн. Найвищий розряд — 25-й, це, зокрема, директори установ у бюджетній сфері. Їхня ставка — 5020 гривень. Як бачите, коефіцієнт співвідношення між 25-м і першим — 3,64. А нещодавно він становив 4,51. Тобто зменшилося співвідношення в оплаті праці між тарифними розрядами. Хоча наші директори за рахунок різноманітних доплат і надбавок можуть суттєво збільшити для себе заробітну плату і цього фактично ніхто не контролює.

— Хто визначає коефіцієнт і як його зменшення позначається на розмірі зарплат?

— Коефіцієнт визначає Кабінет Міністрів. Зменшення коефіцієнта призводить до зменшення середньої зарплати і зарплати висококваліфікованих працівників. Саме тому наші лікарі й учителі мало заробляють.

— А яким є цей коефіцієнт в європейських країнах?

— У більшості країн Європи відповідний коефіцієнт становить 10. Наприклад, у Латвії є така постанова, що зарплата директора не може бути вища десяти середнiх зарплат. А на одному підприємстві посадовий оклад директора може перевищувати тарифну ставку працівника першого розряду основної професії не більш як у 15 разів.

— Яке сьогодні співвідношення між мінімальною і середньою зарплатою?

— За рекомендаціями Міжнародної організації праці мінімальна зарплата має становити не менш як 40 відсотків від середньої зарплати. Якщо говорити про ЄС, то там «мінімалку» рекомендують встановлювати на рівні 60 відсотків від середньої заробітної плати.

У нас сьогодні йдеться приблизно про 30 відсотків. Але треба розуміти, що грошове наповнення цих відсотків абсолютно різне у нас і на Заході. Ми, так би мовити, рахуємо від копійок, а вони — від тисяч. До того ж, якщо в Європі мінімальна зарплата залежить від розміру середньої, то в нас навпаки: середня залежить від мінімальної. Тому зарплата на всіх рівнях є низькою, відбувається відверта експлуатація робочої сили. Вартість робочої сили у нас дуже й дуже занижена. Багаті у нас збагачуються за рахунок найманих працівників, а не технологій чи якісного маркетингу.

— Яка ж частка зарплати в собівартості продукції?

— Рiч у тiм, що останнім часом статистичні установи взагалі не публікують дані про це. Кілька років тому у нас було 8-11% залежно від галузі, тоді як у країнах ЄС, наприклад, до 50%.

— Хочеться дізнатися ще про одне співвідношення: мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

— На сьогодні співвідношення мінімальної заробітної плати до фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить близько 50 відсотків. Тобто прожитковий мінімум, який затверджується законом, також встановлюється волюнтаристським шляхом без будь якого обґрунтування. (У жовтні 2015 року Міністерство соціальної політики визначило фактичний розмір прожиткового мінімуму в Україні. У цінах жовтня 2015 року в розрахунку на одну особу на місяць цей рівень становив 2388 гривень (з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб — 2544 гривні). Проте даний показник Мінсоцполітики визначило тільки «для спостереження». Сьогодні розмір прожиткового мінімуму у розрахунку на одну особу фактично становить 1330 грн., а на працездатну особу — 1378 грн. — Ред.).

На доплату не розживешся

— Сьогодні для підвищення заробітної плати вдаються до різних маніпуляцій, наприклад, передбачають у колективному договорі різні надбавки, премії, доплати. Це ефективний шлях?

— Я б не сказала. Збільшувати виплату треба не за рахунок «накручувань», а за рахунок збільшення розміру основної частини зарплати — окладу чи тарифної ставки. Оптимально, коли основна заробітна плата становить відсотків так 70 відсотків виплати. Поясню. Сьогодні в Україні у багатьох найманих працівників оклад на рівні мінімальної зарплати і купа різноманітних доплат — то за результативність, то за інтенсивність, то просто за гарні очі. Але варто пам’ятати, що основна зарплата є гарантованою виплатою (недарма ж ми укладаємо трудову угоду з роботодавцем), а доплати — ні. Вони виплачуються лише за наявності фінансів. Держава, до речі, теж гарантує тільки основну зарплату. Роботодавець, якщо він офіційно оформив людину, не може платити їй менше ставки чи окладу. Якщо ж у нього немає фінансування і йому потрібно зменшити оклад людині, то про це він повинен працівника попередити за 2 місяці. І якщо людина погоджується, вона продовжує працювати, якщо ні, то через два місяці вона звільняється. Якщо роботодавець не дотримався цієї норми, людина може скаржитися, наприклад, в Інспекцію з праці. Тоді працівник отримує свою попередню виплату, а роботодавець — штраф. А надбавки... Сьогодні роботодавець хоче — платить, завтра не хоче — не платить. І ніхто його не примусить платити.

— Відомі випадки, коли у бюджетників після збільшення основної частини зарплати за рахунок різних доплат і премій розмір заробітної плати суттєво зменшився. Чому так?

— Тому що йдеться про зміну структури заробітної плати. Наприклад, працівникам центральних органів виконавчої влади з 2008 року ніхто не підвищував посадові оклади, і через це були величезні суми індексацій. Для зменшення цих сум їх перенесли в оклад. Отже, змінилася структура зарплати, але сама зарплата при цьому не підвищилася. Бо зміна структури заробітної плати відбулася у межах фінансування. А його ніхто не збільшив.

— Відомо, що з 1 січня розмір єдиного соціального внеску зменшено на 15,5 відсотка. Водночас передбачається, що мінімальна зарплата зросте лише на 5,2 відсотка, та й то з 1 травня. Чим зумовлена така невідповідність?

— Давайте згадаємо, чому зменшили розмір єдиного соціального внеску. Тому що роботодавці скаржилися: мовляв, у нас не залишається ресурсів на підвищення зарплати. Їм пішли назустріч. Однак зарплату суттєво піднімати вони не спішать. При такому зменшенні розміру єдиного внеску наша мінімальна зарплата повинна була б зрости до 1600 гривень, тобто на 31 відсоток. Натомість маємо інший результат.

У країнах Європи якщо зменшують розмір єдиного внеску для роботодавців, зобов’язують їх за рахунок зекономлених коштів підвищувати зарплату найманим працівникам. Щоб у працівників з’явилася можливість сплачувати свою частку єдиного внеску, яка у цьому випадку підвищується. У нас цього не зробили. У нашому законодавстві це не передбачено. У нас обмежилися тим, що Президент звернувся до роботодавців із закликом підняти заробітну плату найманим працівникам у відповідь на зменшення розміру єдиного внеску. Але заклик — не закон, його можна й не почути. Адже в більшості наших роботодавців немає соціальної відповідальності.

— Навіщо ж тоді зменшували розмір внеску для роботодавців?

— Можливо, для того, щоб у роботодавців збільшувалися прибутки, відтак зростали їхні відрахування до державного бюджету. Чи збільшиться від цього зарплата тих самих бюджетників — побачимо. Тут, мені здається, уряд подумав більше про наповнення бюджету, аніж про підвищення зарплати.

Вбивча статистика

— Що треба зробити для підвищення зарплати?

— Якщо дати відповідь у двох словах, то треба, по-перше, суттєво покращити ситуацію в економіці, а по-друге, змінити законодавство про оплату праці. Ми й досі послуговуємося підрихтованим радянським. Вибачте, у нас КЗОТ зразка 1973 року. Зокрема, необхідно на законодавчому рівні змінити саму концепцію мінімальної зарплати. У нас сьогодні «мінімалка» — це оклад або тарифна ставка некваліфікованого працівника за виконану місячну чи погодинну норму праці. А треба, як у Європі: мінімальна зарплата — це виплата, менше за яку роботодавець просто не може платити, про яку б сферу зайнятості не йшлося. Розумієте, це різні концепти, різна філософія: норма праці і соціальний стандарт.

— А якщо про економіку не в двох словах?

— Я не хотіла б зловживати цифрами, але звернула б увагу на кілька моментів.

Починаючи з 2002 року в нас неухильно зростає тіньова зайнятість, сьогодні вона становить уже 25 відсоткiв, і це лише за офіційними даними. Тобто податки із заробітних плат мільйонів людей не забезпечують надходжень до бюджету, відтак недоотримуються кошти, за допомогою яких можна було б підвищити зарплату бюджетникам. Ще один цікавий показник — продуктивність праці. Вона в нас iз 2013-го постійно знижується, крім того, з другої половини 2012 року фіксується падіння обсягів виробництва, десь до 10 відсотків. Тобто ми не виробляємо тієї кількості товарів і послуг, реалізація яких забезпечить нам прибутки, за рахунок яких можна підвищити зарплату.

Варто згадати ще й про рівень інфляції. Він минулого року сягнув майже 50%. Цим спричинено суттєве зниження реальної зарплати усіх категорій працівників, тобто нашої з вами купівельної спроможності. (Реальна зарплата — це нарахована працівникові сума, поділена на рівень інфляції. — Ред.). За рівнем купівельної спроможності ми скотилися до 2007 року. (До речі, на поточний рік обіцяють зменшення інфляції, вона запланована десь на рівні 12-13 відсотків, однак на минулий рік планувалося 25%, і що з тих планів вийшло?) Чи можна за таких умов говорити про підвищення заробітної плати? Інфляція така велика, що підвищення «мінімалки» на 50, 100 чи й більше гривень ніякого позитивного ефекту не дасть: інфляція просто з’їсть ці гроші.

— Але фахівці прогнозують на 2016 рік зростання економіки.

— Прогнозують. Але про яке зростання йдеться? Зараз, із другого півріччя 2015 року, наша економіка перебуває в стагнації — тобто ми вже досягли дна, перестали падати. На 2016 рік планується зростання ВВП на 1-2 відсотки. Якесь зростання буде, бо далі падати вже просто нікуди, дна ми досягли. Але це зростання навряд чи щось радикально покращить, занадто низько ми впали. Треба ще працювати. Треба запроваджувати високі технології, налагодити випуск продукції, чия якість відповідала б європейським стандартам. Для цього потрібно залучати інвестиції, які прийдуть, коли ми подолаємо корупцію і забезпечимо відповідне законодавче поле. Уявіть собі, що останні майже 25 років Україна працювала даремно: ми нічого не напрацювали, на відміну від поляків чи прибалтів. Тепер нам треба багато років, щоб надолужити. Сьогодні є в Україні окремі підприємства, які працюють за стандартами ЄС. Так от, у них уже кілька років середні виплати вищі, ніж середня зарплата по Україні. Насправді схема дуже проста: високу зарплату забезпечують великі прибутки, а останні забезпечуються виробництвом якісних товарів і послуг.

Інформація для роздумів

* Реальна заробітна плата в Україні в грудні 2015 року в порівнянні з груднем 2014 року скоротилася на 9,9%.

* Рівень інфляції за 9 місяців 2015 року становив 49,9%

* Темпи приросту реальної заробітної плати за 9 місяців 2015 року зменшилися майже на 23%