ЗВАЖЕНІ. І ЩАСЛИВІ?

У Москві планують відкрити кафе для особливо повних людей

Якщо учасники українського шоу «Зважені та щасливі» набирають бали за кожен скинутий кілограм, то в Москві, навпаки, вирішили заохочувати «важковаговиків» ставати ще повнішими. Власниця одного з кафе, панянка теж досить «великого об’єму» Світлана Золота подала до «Роспатенту» заявку на реєстрацію бренду «Жиртрест», заявивши, що хоче свій заклад переобладнати на «клуб» для таких, як вона.

Вхід до клубу-кафе буде дозволено лише тим, чия вага перевищує 100 кг. Для цього при вході стоятимуть спеціальні ваги. Зважуватимуть відвідувачів і при виході, за кожен набраний кілограм пропонуючи бали, які потім можна буде витратити на замовлення або отримати готівкою. Так, за сто балів платитимуть 100 тисяч російських рублів. Свої бали можна передати і друзям, яким для входу не вистачає певної ваги.

Для того, щоб відвідувачі швидше набирали вагу, їм пропонуватимуться лише висококалорійні страви російської кухні. «А вздовж лінії столу встановимо стрічку-транспортер, на якому до відвідувачів приїжджатиме їжа. Тож ходити не треба буде нікуди», — ділиться своїми планами Світлана Золота. Там же можна буде замовити одяг із магазинів великих розмірів.

Відкрити кафе планують уже в травні. Цікаво тільки, як на це відреагує російський Мінздрав, адже за даними НДІ харчування, в Росії 60% жінок і 50% чоловіків уже страждають від надлишкової ваги. 


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.