ЦЯ ХВОРОБЛИВА…САМОТНІСТЬ

Самотність у кілька разів збільшує ризик виникнення багатьох хвороб. Як показали недавні дослідження, вона стає опосередкованою, а часом і прямою причиною серцевих нападів, слабоумства, гіпертонії. Люди, соціально активні, задоволені своїм життям, набагато краще сплять, повільніше старіють, їхній організм — у разі необхідності — сприятливіше реагує на лікування, — порівняно з тим, як відгукується на терапію організм самотньої людини.

Тривала самотність така ж шкідлива для здоров’я, як ожиріння, надмірне захоплення алкоголем чи паління. Американські психологи стверджують: навіть нетривала розлука з рідними і близькими може провокувати збільшення тиску, послаблювати імунну систему людини, особливо якщо йдеться про людину літнього віку. Самотні частіше потерпають від безсоння і більше ризикують захворіти на слабоумство. Це відкриття експерти називають найголовнішим у сфері людської поведінки. Люди, які мають насичене життя і теплі, відкриті стосунки, менше хворіють і живуть довше. Фахівці пояснюють це тим, що самотні люди часто не стежать за собою, за власним здоров’ям, часто потрапляють в тенета апатії.

Водночас учені кажуть, що в самотніх людей гени, які беруть участь у запальних реакціях, а також імунні клітини, пов’язані з хвороботворними бактеріями, — надзвичайно активні. Як виявилося, у тих, хто опинився в соціальній ізоляції, імунна система в разі необхідності здатна діяти в режимі надзвичайної активності. Таким людям («самотнім вовкам») немає на кого розраховувати, тож їхній організм механічно вмикає всі захисні блоки й активно опирається вірусам, які передаються під час тісного контакту.


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...