ЄВРОПА… НА ТЕРЕБОВЛЯНЩИНІ: МІСТ, ЯКИЙ ПАМ’ЯТАЄ ЦІСАРЯ

Гляньте на фото. Гадаєте, це одна із мальовничих місцин Італії чи Франції? Ні, це: дев'ятиарковий міст в селі Плебанівка, Теребовлянського району Тернопільської області.

На Тернопільщині у Теребовлянському районі є одне цікаве село Плебанівка. А цікаве воно тим, що саме тут знаходиться чудова і досить незвична пам'ятка архітектури — дев'ятиарковий кам'яний залізничний віадук, який ще називають "теребовлянський віадук".

З 1867 до 1918 року Тернопільщина входила до складу Австро-Угорщини. Уряд Австро-Угорської імперії сприяв залізничному сполученню на Закарпатті, Буковині та Галичині. Будівництво залізниць велось таким чином, щоб зв'язати, перш за все, центральні райони Австрії зі східним кордоном з метою збуту товарів австрійської промисловості і вивозу в центр країни сировини.

У 1896 році було завершено будівництво залізничної колії Тернопіль – Копичинці, що сполучала Галицьке Поділля з Буковиною. Саме на цій важливій залізничній гілці у селі Плебанівка Теребовлянського району знаходиться дев'ятиарковий кам'яний залізничний віадук. Масивний і надійний віадук уже 120 років допомагає залізничним поїздам долати звивисті схили галицької землі. Свій початковий вигляд йому вдалося зберегти завдяки надійній кам`яній кладці і дев'яти високим аркам.  

 Залізничний віадук має 9 арок, зроблених з натурального каменю сірого відтінку. Головна роль віадука - полегшення подолання різних перешкод на місцевості залізничним транспортом. Він пролягає над балкою, з`єднуючи її схили і утворюють пряму дорогу. Арочний стиль конструкції віадука вибраний невипадково. Саме арка збільшує надійність і довговічність всієї конструкції, продовжуючи термін її служби. По обидві сторони від залізничного полотна, проїзд огороджений в цілях безпеки, але це анітрохи не впливає на відкривається з вікна поїзда вигляд. Під час поїздки на поїзді через віадук вам відкриється просто казковий і дивовижний краєвид, якими таке багате Тернопілля.


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.