ПЛАТНІ МЕТРИ КВАДРАТНІ

У скільки обійдеться тернополянам податок на нерухомість

 13 гривень 78 копійок доведеться сплачувати тернополянам за кожен додатковий квадратний метр квартири чи нежитлової нерухомості, зазначає «ТМЦ.ІНФО». Це 1% від мінімальної заробітної плати. Нараховуватимуть цей податок тим, у кого квартира має площу більш як 60 квадратних метрів. Для індивідуальних будинків податковий «ценз» починатиметься від 120 «квадратів».

 «Раніше міська рада мала можливість встановлювати пільгову площу квартир, які звільнялися від сплати податку на нерухомість. У Тернополі вона становила 70 кв. метрів для квартир. Проте зараз держава зобов’язала привести у відповідність це питання, тому відтепер пільгова площа для житлової нерухомості в Тернополі становитиме 60 кв.м. для квартир, 120 кв.м. для будинків, — розповідає міський голова Сергій Надал. — У разі, якщо квартира більше 300 кв., а будинок більше 500 кв. метрів, то сума податку становитиме 25 тис. грн. на рік».

Пільги зі сплати податку на нерухоме житлове майно будуть збережені для учасників АТО і членів їх сімей, а також для об’єктів соціального призначення – будинків-інтернатів, центрів соціальної адаптації та реабілітації та ін.

Як зазначила Вікторія Остапчук, заступник міського голови Тернополя: «Також внесені зміни в частині транспортного податку. Зокрема, передбачено, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, від часу випуску яких минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких складає понад 750 розмірів мінімальних заробітних плат».

Через те, що багатьом тернополянам податком на нерухомість доведеться поповнювати міський бюджет, влада вирішила ці гроші, а також інші нові надходження, спрямувати на розвиток міста.

 


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...