ВІРШІ, ПРИВЕЗЕНІ… З ВІЙНИ

Учасник АТО з Козівщини презентував свою збірку поезій  

 В Козівському районному будинку культури відбулася презентація книги «Мандрівник». Козівщина отримала ще один творчий здобуток талановитого поета і прозаїка Володимира Базара, людини, яка загартувалася і пройшла непрості випробування на фронті із підступним ворогом, який колись називав себе «братом».

На заході були присутні фронтові друзі Володимира, які разом з ним служили усі, хто уже знайомий з його незвичайними творами за першою збіркою «Мені не сумно…», представники Козівської «Самооборони», а також мешканці смт. Козова та Козівського району, а також підоблікові Козівського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України в Тернопільській області.

 Під час презентації особи, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції разом із присутніми задавали найрізноманітніші запитання авторові та його родині, бажали здоров’я, особистого щастя, радості, любові та злагоди у родині, творчих здобутків та музи, яка б завжди супроводжувала поета і спонукала до створення нових творів.

Приємно було почути виразне та чутливе читання творів Володимира Базара з уст самого автора, оскільки більшість своїх творів, які увійшли до його збірок написав саме там, на сході, на Донеччині

Також відбувся святковий концерт за участю солістів та кращих колективів художньої самодіяльності районного будинку культури.

 

 Сергій Любий,

начальник Козівського РС КВІ

управління ДПтС України в Тернопільській області


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.