ЯК ТЕРНОПІЛЬСЬКА ПОЛІЦІЯ АФРИКАНЦЯ ВІД ХОЛОДУ РЯТУВАЛА

Фірі Ефраїм  у Тернопіль прибув з окупованого Криму. Хлопець навчався там на будівельника, однак після анексії покинув півострів та подався до Одеси. Сподівався продовжити навчання в одному з вишів, однак виникли проблеми з документами. Його сестра, яка навчається у Тернополі, запропонувала приїхати сюди та спробувати відновити навчання у технічному університеті.

Два тижні хлопчина жив у готелі, а коли гроші закінчилися, його виселили. Мобільний сестри та її друзів був вимкнений, тож нічого не залишалося, як самому шукати притулку. Відтак – опинився на вулиці.  Допомогли поліцейські.

 Рятуючись від лютої української зими, замбієць зателефонував на 102, і правоохоронці доставили його до пункту обігріву. Як з’ясувалося, молодий хлопчина, громадянин Замбії через збіг обставин опинився на вулиці у незнайомому місці без даху над головою. Поліцейські взялися допомагати іноземцю – знайшли місце для ночівлі, а вранці доправили до Державної міграційної служби для надання правової допомоги.

 Сам Фірі вдячний за допомогу та турботу працівникам поліції. Запевняє, що після врегулювання усіх проблем щодо легального перебування в Україні обов’язково повернеться навчатися до Тернополя.   Молодий чоловік зізнався: навіть після цього спробує знову вступити до тернопільських навчальних закладів. Хай тільки потеплішає. Обігрітим студентом тепер опікується міграційна служба.


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...